Еріх Пауль Ремарк з’явився на світ 22 червня 1898 року у простій родині трударів у Німеччині, а саме у місті Оснабрюк. Всього дітей у сімейства Ремарк було п’ятеро. Вони дуже любили своїх батьків, особливо матір. І, коли вона покинула цей світ, майбутній письменник, маючи на той час 20 років, змінює своє друге ім’я «Пауль» на «Марія», тобто на ймення своєї неньки. Після школи Еріх вчиться в училищі, здобуває педагогічну освіту, захоплюється літературою. Саме в цей період він робить перші кроки на літературній ниві. Та юне і безтурботне його життя було перервано тяжкою звісткою про війну і мобілізацією на фронт, на той самий Західний фронт, про який ми будемо читати у одному з найбільш відомих творів письменника. Звичайно, що тяжка ноша впала на плечі цього юного, вісімнадцятирічного хлопця. Бо війна — це пекло на землі. Три роки Ремарк був на війні, допоки не отримав тяжкі поранення. Після цього він перебував у військовому шпиталі. Там і зустрів закінчення Першої світової.
Оговтавшись фізично, молодий Ремарк хотів продовжити навчання, проте не зміг — занадто вже багато змінила війна у нього всередині та у думках. Не захотів багато з чим миритися, не змовчав там, де від нього цього чекали.
Шукаючи себе і намагаючись отримати якісь кошти, Еріх випробовує себе у багатьох професіях. Він працював на посаді: вчителя, бібліотекаря, бізнесмена, редактора, також продавав надгробні плити та пам’ятники та грав на органі в капличці, що знаходилася на території психіатричної лікарні. Проте всі ці пошуки були даремні. Ремарк відчував, що всі ці заняття не для нього. Пізніше він знайде своє призначення, і це буде література.
Він переїздить до Берліна, і там йому зустрічається прекрасна дівчина — Ютта Інгеборг Елена Цамбона. Саме вона стане першою і другою дружиною Ремарка. Річ у тому, що вони одружаться двічі. Першого разу це відбудеться у 1925 році. До речі, закоханість Еріха була настільки сильною, що він навіть не зважав на страшну для того часу хворобу — туберкульоз. Та попри, здавалося, таке палке кохання, шлюб протривав лише 4 роки. Щоправда, їхня історія на цьому не закінчилася, і другого разу під вінець вони стали 1938 року. Але фразою « і померли в один день» також не завершилося. Розлучення відбулося через 19 років. Проте письменник, на той час будучи заможним і відомим, повністю забезпечив свою колишню дружину матеріально, відсилаючи їй кошти кожного місяця. Також він відмітив її і в заповіті. За цим документом вона успадкувала 50 000 доларів.
Критики вважають, що письменник саме з неї списав образи деяких своїх героїнь. Наприклад, головну героїню у книзі «Три товариші».
Твір Ремарка «На Західному фронті без змін» дуже тісно пов’язаний з його біографією. Не тільки тому, що у головному герої можна впізнати його. Річ у тому, що не всі у тогочасній Німеччині були готові зустріти таку книгу.
Написав він її дуже швидко — за півтора місяця, але коли потрібно було переходити до наступного кроку — видати її, спочатку засумнівався сам автор, потім видавці відмовляли йому. Але, все ж, один із них погодився. До речі, теж побоюючись. Адже в угоді, підписаній з автором, було вказано, що, за умови відсутності популярності цього твору, він буде змушений відпрацювати у періодичному виданні цього ж власника, журналістом, відпрацьовуючи кошти, витрачені на друк. Та книга стала бестселером. Уже протягом першого року було розкуплено біля 1,5 мільйони екземплярів! Такого успіху більше не мала жодна книга в Німеччині. Її було перекладено більш, ніж двадцятьма мовами світу. Книгу екранізують, і фільм отримує «Оскара».
Та нацистська партія не зрозуміла такого підходу до висвітлення війни — правдивого, реалістичного. Він змалював її такою, як бачив на власні очі, як сприйняла його молода, незагартована психіка — страшною, бридкою і болючою. Та чи можна було виставляти таку правду? Письменника називають анти патріотом. І політична влада навіть сприяє тому, щоб йому не присудили Нобелівську премію, на яку його номінують у 1931 році. Гітлер звинувачує його у тому, що він єврей. А ще через 2 роки він отримує послання, у якому йому радили виїздити з міста. Можливо, саме це і врятувало йому життя. Кошти він мав великі — гонорар від продажу книг та прокату фільму, тому мав змогу втікати далеко. Він виїжджає до Швейцарії, а потім — до США.
Варто також згадати про ще одну жінку письменника, яка зіграла дуже важливу роль у його житті — це Марлен Дітріх. Вона була дуже красивою і все життя буде приваблювати Ремарка. Та спокійного життя із нею просто бути не могло. Вона була експресивною, спонтанною у своїх вчинках і не бачила себе поруч лише з одним чоловіком. Змінювала вона осіб протилежної статі дуже легко та швидко. Їхній роман розпочався у 1937 році і періодично спалахував з новою пристрастю аж до смерті письменника. Як і у випадку з першою дружиною, Марлен стала музою та прототипом до образу головної героїні, цього разу із книги «Тріумфальна арка».
Жінкою ж для життя Ремарк обрав Полетт Годар. Вона була розлучена. Попередником письменника став актор Чарлі Чаплін. До слова, Палет теж була акторкою кіно. Їхній шлюб протривав з 1953 року до 25 вересня 1970 року — до дня, коли письменник відійшов у вічність.