Name: На Західному фронті без змін
Rating: 4.5 (13 reviews)
Author: Еріх Марія Ремарк

"На Західному фронті без змін" - перший успішний твір Ремарка. Це роман про війну і проти війни. Головний герой - Пауль Боймер - солдат Першої світової. Він називає своє покоління втікачами, бо вони тікають від самих себе, від життя, яке стало таким страшним, що замість того, щоб "любити життя і світ", їм довелося стріляти в них. Вони звикли до окопів і смертей, але не хочуть визнати таке життя нормальним, бо зберегли людяність і здатність дружити.

Інші видання

Рецензії та відгуки на книгу (2)

#

В романі Еріха Марії Ремарка"На Західному фронті без змін",який був третім за рахунком романа автора, події відбуваються в періоді 1 світової війни,1914-1918 р.,це глобальний збройний конфлікт ,в якому загинуло ,9 млн.солдат і цивільних жителів.Події автобіографічого характера .Ремарк мав досвід у вісімнадцять літньому віці,де описує також повернення і травму нового пристосування до нового життя.Головного героя звали Паулем.І розповідає про покоління людей,що їх занапастила війна,на

Опубліковано kriukov7@ukr.net, Серпень 24, 2025 - 14:14

#

"Що сталося б із нами, якби ми збагнули все, що відбувається на фронті!".

А сталося б те, що на довгий час, увесь світ замовк, відсторонився б від усього, заціпенів…

А потім… потім з’явилася б надія на краще майбутнє.

Опубліковано EduardGol, Квітень 2, 2014 - 17:16

Цитати (20)

#

Для солдата його шлунок і травлення куди важливіші, ніж для всіх інших людей.

Опубліковано EduardGol, Травень 28, 2014 - 07:01

#

Вони мали б стати для нас, вісімнадцятирічних, провідниками у світ дорослих, у світ праці, обов'язку, культури і прогресу, провідниками в майбутнє. Часом ми кепкували з них, удавалися до всяких дрібних витівок, але насправді ми їм вірили. Уявлення про авторитет, носієм якого вони були, поєднувалося в наших думках із гострим розумом і знанням життя. Але тільки-но ми побачили першого вбитого, як це переконання миттю щезло.

Опубліковано EduardGol, Травень 28, 2014 - 07:01

#

Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б'ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б'ються зовсім не ті, кому слід.

Опубліковано EduardGol, Травень 28, 2014 - 07:00

#

Нікому земля не дає стільки, як солдатові. Коли він припадає до неї, довго й міцно, коли він заривається в неї обличчям, усім тілом, смертельно наляканий вогнем, тоді вона — його єдиний друг, його брат, його мати; він звіряє їй свій страх стогоном і криком, і вона мовчки боронить його, тоді знову відпускає на якихось десять секунд трохи пробігти і ще трохи пожити, а згодом знову ховає його, часом — назавжди.

Опубліковано EduardGol, Травень 28, 2014 - 07:00