HARPER LEE - письменниця

Знак зодіаку: Телець

Вік: 89 років

Дата смерті: 19 лютого 2016 р.

Місце народження: Монровіль, США

Сімейний стан: не виходила заміж

Біографія

У кінематографі є термін «актор однієї ролі» - так називають виконавців, чия популярність обмежується однією роллю. Як приклад - Маколей Калкін з «Один вдома» і «Один вдома - 2». У літературі такого терміну немає, але можна провести паралель - популярність деяких письменників ґрунтується на одному творі («Пролітаючи над гніздом зозулі» Кена Кізі) або одного героя (Шерлок Холмс Артура Конан Дойла). До числа таких «письменників однієї книги» можна віднести й американську самітницю Гарпер Лі.

Дитинство і юність

Народилася майбутня письменниця 26 квітня 1926 року. Сталося це в Монровілі, невеликому містечку штату Алабама. Нел Гарпер Лі (так звучить повне ім'я письменниці) - молодша з чотирьох дітей Амаса Колмана і Каннінгем Фінч Лі.

За спогадами старшої сестри Нел Еліс, з якою письменниця перебувала в близьких відносинах до самої смерті, Гарпер росла ще тим шибеником і доставляла проблеми батькам, а також старшим братам і сестрам. Тоді дівчинка подружилася з сусідом і однокласником, який з роками став письменником зі світовою славою - Труменом Капоте.

У 1931 році відбулася подія, про яку говорила вся країна - справа про хлопців зі Скотсборо. Згідно з даними цієї справи, дев'ять чорношкірих хлопців з містечка Скотсборо (штат Алабама) зґвалтували двох білих дівчат. Ще до суду розлючені мешканці міста ледь не розтерзали цих хлопців. Людей не зупиняв навіть результат медичного висновку, згідно з яким дівчата не були зґвалтовані.

В результаті суд присяжних, що складається тільки з білих, в ході чотирьох слухань оголосив вердикт у вигляді найстрашнішого покарання в штаті - смертної кари. Маленька Гарпер запам'ятала цей випадок завдяки батькові, який в той час працював юристом і цікавився цією справою. Пізніше письменниця використовує свої спогади при написанні дебютної книги.
Після закінчення школи в 1944 році Гарпер на рік йде в жіночий коледж, розташований в Хантінгдоні. Відучившись в коледжі, дівчина подає документи в Алабамський університет, щоб протягом наступних чотирьох років вивчати юриспруденцію. Цю професію вибрав батько дівчини, який став на той момент впливовим державним службовцям.

В 1945 по програмі з обміну студентів Лі на рік потрапляє в Оксфордський університет, але, так і не пройшовши до кінця курс навчання, дівчина кидає виш і перебирається на постійне місце проживання в Нью-Йорк, де планує стати письменницею.

Перші твори Гарпер пише ще в університеті Алабами, в кімнаті гуртожитку студентського братства «Хі Омега». Ці твори - невеликі оповідання й есе, на яких дівчина набиває руку. До слова, в той же період - з 1945 по 1949 рік - Гарпер Лі працює редактором місцевого гумористичного журналу.

Щоб на щось жити та платити за орендовану квартиру, молода дівчина влаштовується працювати спочатку в «Східні авіалінії», а після в «British Overseas Airways Corporation». В обох авіакомпаніях дівчина працює служить відділу продажів квитків. Так відбувається до кінця 1950-х років.

Література

Після того як Гарпер вдається видати кілька оповідань, вона наймає свого першого літературного агента восени 1956 року. В кінці того ж року її старі друзі Майкл і Джой Браун дарують на Різдво найголовніший подарунок у житті письменниці - оплачену річну відпустку.

«У тебе буде рівно рік, щоб написати все, що ти хотіла», - пишуть вони в листівці.

Під час цієї відпустки дівчина встигає написати серію оповідань, пов'язаних одним героєм. Ці розповіді вона вирішує віднести до видавництва «Ліпінкот, Вільямс і Вілкінс». Головний редактор Тей Холоф схвально відгукується про творчість дівчини, але настійно рекомендує переробити всі ці розповіді в один роман.

В результаті влітку 1960 на світ виходить «Убити пересмішника» - книга, яка завоювала популярність і любов у читачів всієї земної кулі. Навіть критики визнали, що роман хороший. За книгу що стала бестселером тридцяти чотирирічна письменниця отримує Пулітцерівську премію в номінації «Найкращий художній твір року».

У 1962 році виходить екранізація роману, знята режисером Робертом Маліганом («Великий самозванець», «Вгору по сходах, що ведуть вниз», «Водночас в наступному році», «Людина на Місяці»). Фільм номінований на «Оскар» і отримує його. Також отримує й іншу кінонагороду - «Золотий глобус». За час фільмування Гарпер встигла здружитися з усіма акторами та знімальною групою, але найбільш міцні відносини у неї зав'язалися з Грегорі Пеком, якому вона в якості нагороди за добре виконану роль подарувала батьківський годинник.

Після успіху роману письменниця разом зі своїм другом дитинства Труменом Капоте відправляється в Холкомб (штат Канзас), щоб зібрати матеріал для статті про вбитого фермера і його сім'ю. У 1966 році на підставі цих матеріалів Капоте видає один з найбільш популярних своїх творів - «Холоднокровне вбивство», який отримала премію Едгара Алана По в номінації «Кращий детектив», а також кілька екранних втілень. Гарпер же перемикається на інший матеріал.

Протягом усього життя Лі писала есе й оповідання, але іноді бралася і за великі форми. Найвідомішою спробою написати новий роман вважається викинуту чернетку про серійного вбивцю з її рідного штату. Твір не сподобався письменниці, і вона вирішила його позбутися, як зробила і з двома іншими своїми роботами, про які практично нічого не відомо.

У 1966 році президент Ліндон Джонсон призначає її до Національної ради мистецтв. У 1983 Гарпер видає есе «Роман і пригоди», з яким виступає на фестивалі історії та спадщини Алабами. В той самий час Лі вирішує повернутися в рідне місто Монровіль. У 1999 році «Бібліотечний журнал США» називає роман «Убити пересмішника» найкращим американським романом століття.

У 2005 році в Лос-Анджелесі Гарпер отримує премію міської Публічної бібліотеки за досягнення в літературі. На наступний рік Лі отримує почесний ступінь Нотрдамського університету. У тому ж році письменниця дає одне зі своїх рідкісних інтерв'ю у вигляді відкритого листа до Опри Уїнфрі.

«Зараз, через 75 років, живучи в забезпеченому суспільстві, в якому у кожного другого є ноутбук, мобільний телефон, Айпад і порожнеча в головах, я все-таки вважаю за краще книги», - пише Гарпер Лі.

У 2007 році письменниця отримує з рук чинного президента Джорджа Буша-молодшого найвищу цивільну нагороду країни - Президентську медаль Свободи. Через три місяці переносить інсульт. Через це Гарпер доводиться переїхати в будинок для людей похилого віку, щоб перебувати під пильною увагою його працівників.

У 2014 році помирає Еліс - старша сестра письменниці. Гарпер впадає в депресію. Ситуація трохи змінюється, коли в сейфі покійної Еліс виявляється неопублікований роман Гарпер «Піди, постав сторожа», який також був заснований на розповідях, принесених письменницею в видавництво в 1957 році. Формально твір є продовженням «Убити пересмішника», але на ділі був написаний раніше. Сама Гарпер була впевнена, що цей рукопис загублений.

Новий літературний агент письменниці Ендрю Нюрнберг і стара знайома Тоня Картер, адвокат Лі, допомогли книзі потрапити до видавництва. Сама письменниця ніяк не прокоментувала появу «Піди, постав сторожа» на полицях книжкових магазинів. Існує теорія, що цей роман - містифікація і, по правді, написаний не Лі. Роман «Убити пересмішника» потрапив в навчальну програму для школярів багатьох країн, а цитати з твору пішли в народ.

Особисте життя

За майже 90 років життя письменниця жодного разу не вийшла заміж. Дітей у Лі теж не було.

Ходили чутки про її інтриги з письменником Труменом Капоте та актором Грегорі Пеком, але обидва чоловіки одноголосно стверджували, що з Гарпер їх пов'язують тільки теплі дружні почуття.

Смерть

Письменниця померла у 2016 році в ніч з 18 на 19 лютого. Сталося це уві сні - легко і безболісно.

Бібліографія

1960 - «Убити пересмішника»
1961 - «Любов іншими словами»
1961 - «Різдво для мене»
1965 - «Коли діти вивчають Америку»
1983 - «Роман і пригода»
2006 - Відкритий лист Опрі Уінфрі
2015 - «Піди, постав сторожа»