Назарук Осип Тадейович з’явився на світ 31 серпня 1883-го року в місті Бучач, що на Тернопільщині. На той момент це була територія Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорщини. Його батько був кушніром (фахівцем з вичинки хутра та пошиву хутряних виробів).

Хлопця віддали навчатися до Бучацької державної гімназії. В цьому навчальному закладі він очолив таємний драгоманівський гурток (у 1900-му році). Не забарилося відрахування зі списків учнів, оскільки Осипа звинуватили (не безпідставно) у пропаганді соціалізму. Також він отримав заборону на складання матури (атестату зрілості) на території Галичини. Далі він вступив до Золочівської гімназії. Потім поповнює лави студентів Львівського університету, студіює правознавство. Переїздить до Відня, в якому продовжує навчання вже як студент місцевого університету. В період з 1904-го по 1905 рр. він став на чолі студорганізації «Січ» у м. Відень, яка об’єднувала студентів-українців. Далі з 1906-го року по 1907-ий Осип Назарук знаходиться на посаді голови студентського товариства «Академічна громада» у м. Львів. Диплом про здобуття юридичної освіти у Віденському університеті чоловік отримав 1908-го року.

Ще студентський час показав, що Осип Назарук тяжіє до політики. Також він показує себе як хороший публіцист. Одна за одною виходять брошури автора на політичну тематику. Коли Перша світова війна скінчилася, його приймають в Українські Січові Стрільці. Тут він стає літописцем, а також організовує з кількома іншими членами Пресову кватиру УСС. 5 травня 1915-го року отримує членство в Загальній Українській Раді.

1916-го видруковується кілька книг автора: «Слідами Українських Січових Стрільців», «Над Золотою Липою», «З кривавого шляху Українських Січових Стрільців».

Також паралельно Осип Назарук пише історичні оповідання та повісті, праці, статті і репортажі. Чи не найбільш відомим твором є «Роксоляна», видана 1930-го року.

Проміжок часу з 1915-го року до 1918-го Осип Назарук обіймає посаду керівника Пресової Квартири Українських Січових Стрільців. Потім чоловік стає секретарем філії УНРади у місті Львів та виступає делегатом Української Національної Ради ЗУНР від радикалів. В листопаді 1918-го року відбувається зустріч Осипа Назарука та гетьмана Павла Скоропадського. Гетьманом було дано обіцянку надати матеріальну підтримку в розмірі двох мільйонів доларів, ескадрильї літаків та не одного вагону з амуніціями, а також він говорив, що з міста Київ надішле тисячу триста чоловік підмоги (саме стільки входило до складу одного з куренів Січових Стрільців).

Наприкінці 1918-го року Осип Назарук стає керівником в головному управлінні преси та пропаганди уряду УНР.

Входив до складу УСС Кам’янця-Подільського з липня по жовтень 1919-го року. Одночасно на початку літа став керівником роботи Пресової квартири Української Галицької Армії. Перебуваючи в цій організації, Осип Назарук прибуває в Кам’янець-Подільський, де входить в уряд Директорії. В той же час він займається редагуванням газети Української Галицької Армії під назвою «Стрілець».

Коли існувала Західноукраїнська Народна Республіка, Осип Назарук був орієнтований на вирішення питань, спрямованих на пресу та пропаганду. Коли ж ЗНР зруйнувалася, і територія Галичини перейшла під гніт поляків, Осип Назарук виїхав за кордон — до Канади, а потім до Сполучених Штатів Америки. До 1926-го року чоловік мешкав у США. Був редактором тижневика «Січ» в місті Чикаго, а також «Америка» у Філадельфії.

1928-го року О. Назарук повертається на Батьківщину, у Львів. Стає редактором газ. «Нова Зоря». Займається написанням різноманітних книг та брошур.

1939-го року вимушено емігрує в Польщу.

31 березня 1940-го року Осип Назарук помер в м. Краків (Польща), де й похований. Причина смерті: інфаркт.

Літературний доробок

Саме завдяки Осипові Назарукові виходили «Вісник Пресової варти УСС», гумористично-сатиричні журнали стрільців «Бомба», «Самопал», а також щомісячник «Шляхи».

Назарук-письменник часто звертався до історичної тематики. Князь Ярослав Осмомисл та Роксолана стали головними героями його творів. 1918-го року вийшла друком перша книга Осипа Назарука «Українська повість з дванадцятого століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл». «Просвітою» письменник з цим твором отримав «Михайлову премію». Критиками повість була оцінена неоднозначно: одні схвально про неї відгукнулися, інші ж навпаки — знайшли купу недоліків. Так чи інакше, але про книгу говорили ще не один рік. З прилавків читачами вона, буквально, зміталася, її ввели до шкільної програми.

За цей проміжок часу письменником було написано ще твори: «Проти орд Чингісхана» та «Роксоляна». Вони б мали вийти друком, але прийшли буремні політичні та воєнні події, що зруйнували літературні плани автора.

Після еміграції у Відень, 1919-го року видає книгу «Рік на Великій Україні», в якій автор до деталей описує часовий проміжок з листопада 1918-го року до цього ж місяця року наступного. Дійові особи: В. Винниченко, С. Петлюра та ще багато історичних осіб.

1923-го року переїздить у Сполучені Штати Америки, де видає велику кількість книг та брошур: «На спокійнім океані», «Організаційний Отченаш» тощо.

1928-го року знову вертається в Україну, до Львова. Тут він не тільки займається редагуванням католицького часопису «Нова зоря», а ще й пише публіцистичні статті, декілька видав у вигляді брошур.

1930-го року вийшла друком «Історична повість з шістнадцятого сторіччя», яку він суттєво доповнив та змінив. Тепер вона отримала назву «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». Далі періодично у львівських видавництвах видруковуються інші книги автора. Також велика кількість статей О. Назарука виходить на шпальтах часописів «Діло», «Свобода» та інші.

Далеко не всі твори з доробку письменника побачили світ. Лишилася чимала кількість рукописних. Та видані книги з 1939-го року теж вилучили з бібліотечних полиць з тавром «націоналістичні». Осипа Назарука як письменника було знищено на кілька десятиріч. Сьогодні ім’я автора та його літературні напрацювання повертають читачам.