Юрій Михайлович Мушкетик є визнаним майстром української прози сучасності. Його працездатність та продуктивність просто вражають! За багато років літературної роботи автор опублікував не один десяток романів, повістей та збірки оповідань, з-під його пера також виходили драматичні твори.

Юрій Мушкетик з романом «Крапля крові» 1965-го року отримав Республіканську премію імені М. Островського. А його роман «Позиція» одержав Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка в 1980-му році.

Біографія Юрія Мушкетика

Народився Юрій Мушкетик 21 березня 1929-го року в селі Веркиївці Чернігівської області. Батько хлопця працював на педагогічній ниві, матері ж випало бути одним з місцевих організаторів спільного обробітку землі, так званих «созів», а згодом вона очолила колгосп, пропрацювала на цій посаді великий термін.

Дитяча безтурботність Ю. Мушкетика різко обірвалася, коли прийшла війна. Все пережите і пропущене через власну душу, трансформоване власним поглядом, письменник змалює в повісті «Вогні серед ночі», а також в низці новел воєнної тематики, також спогади слугуватимуть основою при написанні частин про окупацію та партизанщину роману «Жорстоке милосердя», що вийшов друком 1973-го року.

Після війни життя було теж дуже складним. Ці згадки про пережите автор змалює у повісті «Чорний хліб» (1960) — продовженні твору «Вогні серед ночі». Вони складають дилогію.

Юрій Мушкетик вступає до Київського університету. 1953-го року він отримує диплом, але й далі вчиться, тепер вже, як аспірант кафедри української літератури.

Повість «Семен Палій» є дебютним надрукованим твором автора. Він вийшов на шпальтах «Радянського письменника» 1954-го року. Того ж року російськомовний переклад було опубліковано журналом «Дружба народов», а також окремо видавництвом «Молодая гвардия». Критика та читачі сприйняли твір дуже позитивно. Проте і композиція твору, і змалювання героїв ще вказували на недостатність досвіду в молодого письменника. Через багато років Ю. Мушкетик суттєво переробить твір — оновлену версію опубліковано у книзі його творів, виданій 1979-го року у видавництві «Дніпро».

Після навчання, від 1956-го року чоловік починає працювати в редакції журналу «Дніпро». Довгий час він перебуває на посаді відповідального секретаря, а пізніше — головного редактора. Місце роботи письменник не змінював двадцять років. Зважаючи на специфіку журналістської діяльності, постійну роботу з людьми, зовсім не дивно, що Юрій Мушкетик починає писати на сучасні йому, «гарячі» теми та проблеми.

Тепер головним персонажем його творів є людина, що живе тут і зараз, письменник досліджує її внутрішній світ. В оновленій тематиці першим був написаний твір «Серце і камінь». Головного героя роману Федора Куща, який працював інженерам-атомником, доля ставить у такі обставини, в яких він стає інвалідом. Після втрати здорового тіла чоловік втрачає силу духу — вертається доживати свій вік в рідне село. Та саме тут, в місцевому життєвому вихорі, який закрутив його, чоловік збагнув, що бути непричетним він просто не в змозі. Він зрозумів, що може бути тільки тоді щасливим, коли боротиметься за людину.

Наступними творами в цьому ж напрямку є роман «Крапля крові», збірка «Зеленеє жито», а ще повість «День пролітає над нами», які створені в 60-х роках.

Подальший творчий розвиток митця засвідчується повістю «Старий у задумі» (1974).

Незвичною, такою, що вибивається з-поміж інших, стала повість Ю. Мушкетика «З’їж серце лева», написана 1972-го року. Книга орієнтована на юних читачів і є фантастично-пригодницькою. Під час читання твору потрапляєш до печерних левів, мамонтів, а також до далеких предків людини. З ними постійно трапляються пригоди, вони ведуть боротьбу за те, щоб самоусвідомити себе людьми, а не тваринами.

В 70-80-х роках XX сторіччя Юрій Мушкетик пише низку творів сучасної та історичної тематики: «Жорстоке милосердя», «Біла тінь», «Яса», «Біль», «Рубіж» та інші.

Юрій Мушкетик прожив у шлюбі п’ятдесят три роки. 2008-го року він став удівцем. А 6 червня 2019-го року чоловік помер, на 91-му році життя.