Назва «Valse melancolique»

Автор – Ольга Кобилянська

Дата створення — 1897 рік

За жанром — новела

Рід літератури — епос

Літературний напрям — модернізм, неоромантизм.

Тема — змалювання життєвого відрізку трьох жінок-інтелектуалів, думки та світовідчуття яких виходили за рамки сучасного для них формату середньостатистичних жіночих поглядів.

Ідея: жінка має вільно обирати свій життєвий шлях. За допомогою мистецтва відображується внутрішній світ людини, її свобода.

Проблематика твору «Меланхолійний вальс»:

рівноправність жінок у суспільстві;

свобода вибору;

велич мистецтва та буденне життя;

музичне мистецтво та реальне життя;

життя в пошуках щастя.

Головні герої твору «Меланхолійний вальс»
Софія Дорошенко — творча особистість, має музичний талант, наділена емоційністю та ліричністю. За допомогою спостереження таких деталей, як рвані рукавички чи закривання навіть найдрібніших шпаринок біля вікон, підказують читачеві, що вона — нервова, вразлива, чутлива до оточуючого світу, дещо замкнена. Вона розкривається через мистецтво, музика — її віддушина. У ній вона відновлює життєві сили після пережитого болю (нещаслива любов).

Марта є суцільним втіленням любові та тепла. В творі вона постає стриманою, терплячою, жіночною, «ладною обійняти весь світ». Вона вивчала мови та рукоділля та навчалася на вчителя. Як сказала якось Ганна — Марта є вродженою дружиною та матір’ю.

Ганна — чиста нефальшива натура, але разом з тим вона є емоційною, нестримною, гарячою, непостійною. Продемонструвавши свій гарячковий характер, вона могла раптово відразу ж показати себе доброю та чуйною. Вона обдарована талантом та вкладає весь сенс свого життя в ремесло — малювання. Щодо особистого життя вона впевнена, що зможе жити не за загальноприйнятими приписами, а як велітиме їй серце. Зустріне достойного чоловіка, то вийде заміж, а ні, то буде самодостатньою жінкою. Їй байдуже до суспільної думки. Розвиток — головне завдання.

Мати та дядько (вуйко) Софії, гуцули, власниця їхнього житла та її син.

Сюжет «Меланхолійний вальс»
Експозиція — Марта оповідає про своє ставлення до музичного мистецтва, класики, а також про те, як вони жили з Ганною вдвох.

Зав’язка — через фінансові труднощі дівчата приймають рішення запропонувати комусь підселитися до них для спільного проживання.

Розвиток дії — Софія поселяється з дівчатами, розмовляють на різні теми, діляться уподобаннями, проблемами та навіть душевними таємницями; помирає мати Софії.

Кульмінація — Софія отримала серцевий удар, померла.

Розв’язка — прощання з Софією, поховання, Ганна їде в Рим, повертається, Марта виходить заміж.

Провідна тема новели — музика та образотворче мистецтво, як вони впливають на людину, складність долі талановитих митців.

Головні героїні твору — три жінки артистичної натури. Їхні характери дуже відрізняються, та спільним у них є те, що всі вони люблять красу, прагнуть жити в гармонії, напрацювати фізичну та духовну досконалість.

Основним змістом твору є художнє аналізування почуттів та думок головних персонажів. Їх можна сміливо назвати сильними, вольовими, самодостатніми, гордими та незалежними жінками. Вони хочуть самоствердження в суспільстві, в якому панують чоловіки. Їм не страшно не вийти заміж, бо вони, на відміну від основної маси прекрасної половини людства сучасної їм, хочуть відшукати щастя у своїй персоні, а не в комусь, чи чомусь зовні (чоловікові, дітях, шлюбі). Їхнім щастям є мистецтво, і вони в ньому.

Сюжет твору «Меланхолійний вальс»
Майбутня вчителька Марта розмірковує про те, як вона любить класичну музику й хто їй прищепив цю любов. Вона є оповідачем твору.

Марта та Ганнуся разом орендують житло, їхні стосунки.

Власник квартири піднімає квартплату. Оскільки вона для дівчат завелика, вони вирішують, що знайдуть собі третю компаньйонку на підселення.

Вперше дівчата чують про Софію від прибиральниці, яка перша її побачила. Жінка наголошує на її неохайному вигляді: подертих рукавичках, майже відірваному ґудзикові на верхньому одязі.

Софія — піаністка-професіонал. Виконаний нею етюд Шопена зовсім змінює ставлення примхливої Ганни до неї.

Трагізм долі Софії — її талантові не судилася достойна реалізація. Аби вона здобула освіту у Відні потрібні були чималі кошти, їх мав оплатити її дядько — брат матері. Але мати померла, а дядько після її смерті одружився та відмовився витрачати кошти на освіту племінниці. Від цієї звістки Софія була в дуже важкому емоційному стані. До того ще сталася прикрість — розірвалася струна фортепіано, видавши гучний звук. Необдумано Ганна мовила, що щось сталося з резонатором, і Софія, для якої інструмент дуже багато значив, не витримала й померла від серцевого удару.

Марта заміжня. Тепер вона — зразкова дружина та дбайлива мати.

Ганна після продажу картини їде в Рим, як і мріяла. Там вона знаходиться у вільних стосунках із чоловіком, щирі справжні почуття в яких так і не зародилися, тож відбувся розрив. Та художниця вагітна та народжує сина. З батьком хлопчика не спілкується, повертається на батьківщину.

Характеристика героїв
Софія Дорошенко — жінка, залюблена в музику. Її найзаповітніше бажання — отримати освіту в консерваторії та бути відомою піаністкою. Від подруг вона отримала друге ім’я — музика. Софія мала сумний погляд, бо багато пережила — втратила коханого чоловіка, який покинув її, наглу батькову смерть та важку материну хворобу. Неговірлива та сумна, не дуже пристосована до побуту, та для оцінки оточуючих людей мала власну міру досконалості.

Слова Ганни про Софію: «Нервова. Та, певно, їй вдалося тримати в упряжі свої найсильніші почуття. Завжди здається спокійною, ніби мармуровою. Судячи з форми її губ, думаю, що не пристрасна, по широких скронях можу сказати, що відрізняється вірністю. Брови, які сходяться поміж очей, говорять про те, що здатна берегти таємниці».

Любовна драма, яку пережила Софія, вилилася в її власний музичний твір — Меланхолійний вальс.

Материна смерть та відмова родича платити за її освіту навалилися непосильним тягарем на тонку душевну організацію Софії. А думка про те, що вона лишиться ще й без свого музичного інструменту остаточно забирає життєві сили дівчини. В неї стався серцевий напад, який призвів до смерті.

Софія — обдарована жінка, якій притаманний максималізм. Гармонія та ідеал були її основними життєвими цілями.

Ганнуся-малярка — вишукана жінка, наділена артистичністю. Зовні вона виглядає привабливо, але часто демонструє свої примхи та неврівноваженість. Вона працює над картиною, на кошти від продажу якої мріє поїхати до Риму. У своїй роботі вона демонструє цілеспрямованість, сумлінність, велику кількість часу присвячує малюванню, поза мистецтвом також намагається культивувати красу скрізь. Говорячи з подругою, зауважує: «Тільки нам одним дано піддержувати красу в житті, нам, артистам, вибраній касті суспільства».

Зовні ця жінка дуже приваблива, має багато шанувальників, але в майбутньому, яке вона собі намалювала, немає звичного сімейного життя. Її план стосовно продажу картини спрацював — за виручені кошти вона поїхала до Італії.

Життєвий шлях Ганнусі не є взірцем щасливої долі. Вона пішла нелегким шляхом, життям, яке не притаманне загалу, ставить мистецтво вище шлюбу, виносить свої особисті прагнення на перший план, нехтуючи загальноприйняті канони. З Риму Ганна повертається не сама, а з маленьким сином. Батько хлопчика лишився в Італії. Вона займається вихованням дитини самотужки, при цьому абсолютно не відчуваючи себе в ролі жертви, чи нещасної жінки. Вона просто відповідальна за свого нащадка.

Художниця — абсолютно новий для того періоду тип жінок, вольових та незалежних, що самостійно приймають рішення та відповідають за себе та своє майбутнє.

Марта-доматорка — дівчина, яка вчиться на вчителя, займається підготовкою до екзаменів. Вона є оповідачем твору. Марта не лише вчиться, а й самотужки себе утримує матеріально — вчить дітей англійської мови. За характером вона м’яка та поступлива, вміє співпереживати. Вона краща подруга Ганни, яку треба час від часу підтримувати та врівноважувати. В її особі малярка отримала підтримку її захоплення образотворчим мистецтвом та ідеї емансипації жінок. Але це не заважає Марті бачити себе в майбутньому заміжньою та щасливою в шлюбі.

Ганна говорить, що Марта господиня: «… з подібних тобі утворюється та велика сила, що займається пригнобленням подібних мені. Ваша маса пригноблює нас, окремих, й нам лишається загибати, мов пустоцвітові. Ви тому виною».

Марта закохалася в молодого професора й вийшла за нього заміж. Тепер вона — щаслива дружина та мати. Ця героїня поставила на перший план традиції — цінність родини.