Роман Владислава Реймонта (1868-1925), видатного представника реалізму в польській літературі кінця XIX – початку XX ст. – це один з найзначніших творів польської літератури про життя селян. У центрі розповіді – історія родини сільського багатія Мацея Борини, його стосунків з сином Антеком, що покохав молоду дружину батька, красуню Ягусю.
Переклад Марії Пригари
Автор за цей твір отримав Нобелівську премію з літератури 1924 р.