Складна історія про реальні речі. Історія від якої шкіра стає схожу на гусинну, а нутрощі стискаються від жаху.

Історія про так звану дівчину А, яка колись була на всіх шпальтах всіх газет як дівчина, яка змогла вивільнитись з плену будинка Жахів. Після смерті матері вона його успадковує і тепер їй потрібно переступити через себе і спробувати повернутись туди, звідки вона більш за все колись хотіла втекти і ніколи не повертатись.

Це не перша моя історія про релігійних фанатиків і чесно кажучи я все більше і більше починаю їх боятись. Це не стосується тих людей, які дотримуються тої або іншої віри. Це справа кожного і ми не маємо права судити когось за це. Але люди, які ведуть через віру себе так, як описано в цій книгі, мене дійсно лякають. І я знаю, що таких людей в реальному житті дуже багато. За зачиненими дверима ховається багато всього і ми ніколи не можемо знати що саме. І я не вперше помічаю, що в таких родинах багато дітей. Це мене теж лякає.

Мені шкода, що дітям в цій книгі довелось відчути на собі весь той жах, який творили хворі на голову батьки.

Мені чогось не вистачило в цій історії, недостатньо прописані герої та недостатньо динаміки. От ніби зараз має щось відбутись, але воно не відбувається.

Кінцівка мене дуже вразила і дуже шокувала. Це було неочікувано.
Сама ідея історії дуже добра, але, на мою думку, не до кінця пропрацьована.