РИТМОМЕЛОДИЧНІ ЗАСОБИ, ПОЕТИЧНА ФОНІКА У ЗБІРЦІ
ПАВЛА РАЧКА «ПОЛУДЕНЬ»

Третя за рахунком збірка поезій Павла Рачка “Полудень” тамує спрагу читача глибиною художніх образів (“Уже у вирій відлетіли діти...”, “Тримаю сонця промінь у руці...”, “Вже впала у траву зоря остання, І в теплих росах вже скупалась ніч...”, “Вже осінь тихо в двері стука...”), вабить музикою поетичного слова. Поезія Павла Рачка вражає трепетністю чуттів, сповідальністю.
Ритмомелодичні засоби, поетична фоніка, їх відтінки пробуджують уяву, почуття, емоційність вражень. Ними майстерно користується у своїй поетичній палітрі Павло Рачок.
Зайнявся схід і ліг, немов намисто,
В Случеву хвилю, ніжну, молоду.
Мій щедрий краю, я із серцем чистим
До тебе завжди, як на сповідь, йду.
Поетичні рядки пронизані любов’ю поета до отчого краю, до правічних джерел, які бережуть в собі найцінніші скарби – “народу міць та силу, який здолає лицемір’я й зло”.
Поет сміливо торкається моральних вад особистості, її неповноцінного буття.
Різними буваємо, різними –
неповторними, ніжними, грізними.
Владу, гроші і пиху маємо...
Чому ж рідко людьми буваємо?!
Влучним поетичним словом він викриває нещирість, ницість, зраду. Його стражденна душа повна чужої спокути за людські гріхи, печалі перед згаслим світом порядності і добра.
Хто віру сплюндрував людську,
хрестом чорнобильським позначив?
Покару світ несе таку,
що небеса від горя плачуть.
З глибини свого плідного полудня Павло Рачок добрими очима і багатою на щирість душею вдивляється в неповторний і звабливий світ любові, перегортає її щемні сторінки, що п’янко манять трепетністю чуттів і мрій.
Вже осінь тихо в двері стука,
Сідає сонце на поріг.
Моя любове, ніжна муко,
Тобою втішитись не встиг.
Невблаганні літа мчать, мов коні. Несуть крізь дні і роки по тернистих дорогах життя любов і радість, сяйво світлих поетичних надій. А попереду ще стільки задумів, творчих знахідок...
Ой, літа, наче коні, не мчіть –
підождіть, підождіть, підождіть...
Хай же будуть щедрими прийдешні роки. Хай спілкування з поезією залишається для Павла Рачка улюбленою справою, служить джерелом естетичнoї насолоди. І хай струмують ці джерела глибокими думками, цілющим словом, новими збірками. Адже кожна нова збірка поета – то новий урок, нові враження і міркування, повчальні натяки на те, що поки людина живе на землі, доти вона повинна творити: чи добрим словом, чи вчинком, чи щирою думкою, чи цікавою книгою.