Розпочати знайомство з творчістю Сюзанни Колінз я вирішила несподівано. Завітавши до однієї затишної книгарні, ризикнула і придбала одразу весь комплект книг із серії «Голодні ігри». Чи сподобається мені, ще не знала, але дуже на те сподівалася. І сподівання виявилися більш ніж виправданими. 

У першій книзі ми знайомимось головною героїнею Катніс, її сім‘єю, другом Гейлом і парубком з пекарні на ім‘я Піта. 

З такого опису можна подумати, що це звичайнісінька книжка про любовний трикутник і більше нічого особливого тут не відбувається. Цілком ймовірно, що всі ці персонажі так і жили б своє звичайне життя, якщо б не жорстокий світ, у якому опинилися.  
А світ підозріло нагадує наш тим, що одна частина витрачає увесь час на розваги і задоволення, ні в чому собі не відмовляючи. Називається вона Капітолій. А інша… Інші 12 округів змушені виживати, шукаючи способи прогодувати сім‘ю та дітей. Але на цьому випробування не закінчуються. Адже, бідніші округи для розваги багатого Капітолію змушені віддавати дітей до 18-ти років на жнива. Жнивами називають відбірний етап, жеребкування. З-поміж всіх підлітків округу обирають одного хлопця і одну дівчину, яких відправлятимуть виживати на голодних іграх. Саме виживати, бо повертається звідти тільки хтось один. Він же і стає переможцем. Опинитись у середовищі, де кожен хоче тебе вбити, чи стати тим, хто вбиває, щоб вижити, й ворогу не побажаєш. Та, щоб врятуватися учасники вдаються до різних хитростей. Щоб дізнатися подробиці, раджу почитати! 

У чому ж геніальність авторки? Сюзанна Колінз створила майстерно написану антиутопію, її персонажі живі, здатні робити  як  правильні вчинки, так й помилятися. Вона вдало змальовує контраст між бідними і багатими, боротьбу проти системи. Тієї системи, яка боїться сильних, гнобить пригноблених і намагається відібрати останні крихти свободи. 

Кому сподобається? Безумовно фанатам антиутопій, адже це - точно їх жанр. Тим, хто вірить, що навіть маленький крок здатен понести за собою великі зміни. Прихильникам творів, які мають мати сенс, адже тут не про те, щоб знищувати заради самого знищення. А от тих, хто хоче побільше крові «Ігри…» розчарують, адже найголовнішим у цій історії є далеко не це. Сподобається книга й романтикам, адже тут є любовна лінія, а якщо точніше таки трикутник як важлива частина сюжету, АЛЕ не найголовніша. 

Шкодую тільки за те, що не прочитала цю книгу в підлітковому віці. Зараз хотілося б порівняти свої враження. Та щось підказує, що з віком сприйняття «Голодних ігор» набуває нових барв. Тому, не залежно від того, скільки вам років, читайте!

- Ми також сильні, - запевнила я. -Просто в нас інша сила.