Дія роману відбувається одразу після війни. Лондон лежить у руїнах і люди оговтуються від страшних втрат і переживань. Молода популярна письменниця Джулієт під час війни вела колонку про життя в Англії, про війну і різні кумедні події, лайфхаки. Ця колонка була популярною і з неї зробили книжку. Після цього Джулієт їздить країною і влаштовує авторські читання. Вона має кавалера - заможного американського видавця, який спершу хотів її зманити, а потім закохався. Джулієт отримує листа від чоловіка з острова Гернсі (я вже читала про нього і про тяжку воєнну окупацію). Він розповідає їй про своє життя і про читацький клуб, який вони заснували. Джулієт це стає дуже цікаво, вона починає листування з мешканцями острова, членами клубу. Поступово вони всі стають близькими друзями для Джулієт і вона вирішує познайомитися з ними ближче. І вона вирішує їхати на острів. На Гернсі окупація була особливо тривалою, і війна залишила глибокий слід в душах мешканців. Всі когось втратили - дітей, чоловіків, дружин, друзів. Хтось озлобився, хтось співпрацював з німцями, а хтось за жодних обставин не зміг зламати себе і перестати бути людиною - не допомагати, не співчувати, не підтримувати. На острові Джулієт дізнається історію Елізабет, яка хоч і не народилася на острові, але була дуже близькою до членів клубу любителів книг. Про те, що сталося з Елізабет і як складеться далі доля самої Джулієт і є ця книжка. Книга дуже світла, радісна, душевна, хоч і про війну. Одразу після книжки я подивилася кіно, і мушу сказати, що воно значно програє книжці. Обрізані важливі персонажі, скорочені сюжетні лінії, не так розставлені акценти. Тому щоб мати перед очима картинку, можна і подивитися кіно, але щоб насолодитися сюжетом, дуже раджу прочитати книгу, хоч вона написана в епістолярному жанрі і часом трошки нудно читати історії в листах. 4 з 5