Прочитала цю книгу після перегляду кінострічки з однойменною назвою. Якщо чесно, то дана картина мене вразила більше, ніж «Титанік». Почуття зображено більш щиро, напевно, тому, що герої більш дорослі і досвідчені. Ця книга - про кохання. Справжнє. До смерті. Заради якого людина йде на зраду - не лише подружню, а й своєї країни. Кохання, без якого неможливо жити, та й нема сенсу жити, коли кохана людина залишила цей світ, і ти відчуваєш у цьому свою провину. Чи можемо ми засуджувати обгорілого англійського пацієнта, що вмирає на італійській віллі? А як би вчинили ми, якби до без тями закохалися?