Велике нерозділене кохання

Ця новела є автобіографічною: колись батька Григора Тютюнника було відправлено в Сибір, а матір та кохана жінка разом шукали його. Новела «Три зозулі з поклоном» про кохання - нерозділене кохання Марфи до Михайла. У шлюбі жінка прожила всього два роки, потай кохала Михайла, одруженого із Софією, матірʼю оповідача. Перебуваючи у Сибіру, Михайло надсилає дружині листи, про надходження яких завжди знає Марфа. Вона просить листоношу пригорнутися до листа, плаче над ним. Цікаво, що Софія ніколи не вгадувала, в який день отримає листа від коханого. І Софія мала повагу до Марфи, бо знала, що вона ніяка не суперниця; вона просто кохає - і нічого не вимагає взамін. Шкода її, звісно. Невідомо, які почуття до Марфи має Михайло. Судячи з листів до дружини, він її поважає, проте мучиться від того, що вона так побивається за ним. Однак останнє речення у новелі про те, що якби Марфа і Михайло були разом, то не зʼявився б оповідач, все ж створюють натяк на те, що Михайло все-таки щось відчував до цієї жінки, а можливо, між ними якісь стосунки були. Тим не менш, це вже неважливо. 
Для мене Григір Тютюнник близький за стилем написання до Григорія Косинки. Його майстерність - у коротких реченнях, не лише діалогів. Письменник створює образи, а ми, читачі, маємо часто домислювати завершення новели. Так і в «Трьох зозулях з поклоном» незрозумілою є кінцівка. Одне лиш можна сказати - Михайло просить, аби Марфа відпустила його.