Мавпа

Текст про пам’ять, про отруйну силу минулого, яке не забуває і не відпускає, навіть коли вдаєш, що його не існує. Між звуками цимбалів розростається не стільки страх, скільки відчуття неминучості, яке повільно стискає горло. Кінг показує як зло може бути частиною звичного світу, як воно сидить у дитячій пам’яті, у кожному покинутому предметі, у кожній речі, яка з часом перетворюється на уламок забутих емоцій. «Мавпа» — це притча про спадковість страху. Про те, що дорослішаючи, ми не звільняємося від дитячих демонів, а лише вчимося краще їх приховувати.