Джерело

Головний герой живе з дивним умінням не роздвоюватися між «я хочу» і «так прийнято». Ренд не приховує власної позиції. Роман — це поле боротьби між творчістю й пристосуванством, між чистотою наміру й корозією публічних очікувань. На сторінках кожен персонаж говорить від імені певного світогляду. У діалогах немає коливань. Це пряма мова ідей, що не ховаються за декоративністю. Найцікавіше в романі — чесність, із якою Ренд розбирає механізми впливу. Небезпека для творчої особистості не завжди походить від диктатури чи цензури, інколи достатньо простої згоди «бути зручним», і талант перестає існувати. Книга пропонує подивитися на себе і запитати: ким я стаю, коли ніхто не дивиться? І чи достатньо в мені тиші, щоб почути власний голос раніше за чужий?