Ідентичність

Тут немає гучних конфліктів — лише малопомітні зсуви у свідомості двох людей. Кундера обирає інтимну оптику. Він досліджує не соціальні маски, а тріщини. Коли погляд коханої людини раптом змінюється або коли слово, сказане з добрим наміром, ранить. «Ідентичність» працює з дрібницями: випадковий погляд на сторонню жінку, невинний жарт, спалах ревнощів. Але в цих дрібницях Кундера бачить структуру людських страхів. Страх бути забутим, непоміченим, підмінним. Він показує, як легко кохання перетворюється на запитання: «Чи все ще я — той, кого люблять?». Автор поєднує реальне з уявним. Іноді непомітно він переходить від події до фантазії, від думки до вигаданої ситуації. Це не гра заради гри, а спосіб виявити, як інтенсивно свідомість формує «правду», якою ми живемо.