Хіткліф і Кетрін

Зізнаюся, що книга далася мені не просто: я двічі починала її читати, в перший раз у поїзді. Може, це я така, але раджу все-таки читати роман у тиші, адже можна загубитися в сюжетних лініях. Тож я спершу переглянула двосерійний фільм з неперевершеним Томом Харді (з тих під кардинально змінила своє ставлення до цього актора, вважаю його одним з найпотужніших), а вже потім таки змогла сісти читати вдруге. Чимось манера оповіді схожа на готичні романи, чимось нагадує Джейн Остін та Шарлоту Бронте, чимось - молодого Бальзака. Але історія надзвичайно цікава та глибока. Не знаю, чи можна говорити про кохання Хіткліфа та Кетрін та про муки через нього. Кетрін, як на мене, мала до Хіткліфа почуття як до старшого брата чи друга, але не бачила в ньому чоловіка. Таке буває, і в моєму житті було, коли поряд хороший друг, ти відчуваєш до нього ніжність, хвилюєшся за нього, але фізичний контакт неможливий навіть у думках. А от Хіткліф кохав Кетрін, кохав до нестями, мучився через це кохання і в той же час жив завдяки йому. Надзвичайно колоритний образ у світовій літературі та персонаж у кінематографі. Все інше у книзі - лише тло, яке підсилює справжню драму бідного хлопця, що змушений страждати через своє походження все життя, доводити іншим свою рівність із ними. Без Кетрін життя було неможливим, навіть інша жінка і дитина не давали радості від існування.