Вимикач

Ідея цієї книги для мене — у моменті зламу. «Вимикач» не про раптову жорстокість, а про межу після якої не працюють напівтони. Герої доходять до точки, де більше не можна мовчати чи відкладати правду. Дуглас показує, що найстрашніші рішення часто народжуються не з ненависті, а з втоми. Від страху, від контролю, від постійної внутрішньої боротьби. Авторка свідомо відмовляється від пояснень. Сильно прозвучала тема втрати контролю. Не як поразка, а як звільнення. У «Вимикачі» любов, страх і лють переплітаються так тісно, що їх уже неможливо розділити. І саме в цій плутанині народжується щось чесне. Дуглас не намагається зробити своїх героїв зручними чи морально правильними.