Справжні друзі

Доволі тепла та повчальна авторська казочка про те, що треба цінувати дружбу й що справжні друзі пізнаються в біді. Це в дорослому віці каченятко усвідомить, що друзі пізнаються насправді в радості, але це вже буде зовсім інша історія. Трішки про фабулу. Було собі таке каченятко, що чіплялося до всіх на подвірʼї. Недаремно звалося воно Чіп. Якось вирішило воно вийти за межі вже звичного локусу та помандрувати. Зустріч із мишею, зайчиком та пташкою - своєрідний маркер у відносинах свійських та хижих тварин. Прикметно, що до нового гостя лісові звірі поставилися позитивно, а от каченятко якраз навпаки - стало лякати їх і по суті навʼязувати свій алгоритм поведінки. Коли ж каченятко опинилося в халепі й ледь не стало обідом вовка, тоді попросило про допомогу, і миша, пташка й заєць допомогли, попри те, що мали б образитися на нечемного гостя. Тож висновок простий: треба дружити, ставитися до незнайомих з повагою і не прагнути встановити свої правила на чужій території. Не думаю, що авторка хотіла додати якоїсь філософії буття, яка є в народних казках і занурити нас у підсвідоме. Загалом цікаво, читати за ролями - безперечно, варто. Я, наприклад, додатково прослухала аудіоверсію казочки, і мене це зачепило. Та й малюнки просто чудові, саме оформлення книжечки якраз орієнтоване на маленького читача. Для дитячого садочка - ідеальний варіант.