Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очи, як в сови, І ввесь обдувся, як барило, Було на світі все немило, Мисліте по землі писав. З нудьги охляв і ізнемігся, В одежі ліг і не роздігся, Під лавкою до світа спав. Прокинувшися, ввесь трусився, За серце ссало, мов глисти; Перевертався і нудився, Не здужав голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером пінної горілки І кухля сирівцю не втер. З-під лавки виліз і струхнувся, Закашляв, чхнув і стрепенувся: “Давайте, — крикнув, — пить тепер” :)