Тут недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає - і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш.
Книжка — це частина того, чого в ній
самій немає, але чиї існування та тривання відчуваються завдяки
її оповіді, — сказав хлопець, втім я відчував, що він не задоволений
своєю відповіддю. — Можливо, це те, що постає з тиші або
з шуму всесвіту, але — не сама тиша чи шум.
Натомість моя бентежна душа, неначе водій автобуса, що забуває
за кермом звідки й куди він їде, без упину рвалася з тіла, аби нарешті
кудись добратися.
А він же, як і я, збився з пуття
через книжку, та тільки після всіх пошуків, мандрів і пригод,
зустрічей зі смертю, коханням і лихом, досяг того, чого я не зумів:
знайшов внутрішній спокій та рівновагу, яка закріпить усе на
роки.