Біжу, аби бігти…

Закінчилося моє знайомство з прекрасною авторкою Юлією Гапекою і її чудовою книгою «Біжу, аби бігти». Люблю книги, основані на реальних подіях і які описують  життя реальних людей. Особливо коли ці люди - найрідніші для автора. Адже це живі спогади, живі емоції. Такі книги вражають своєю щирістю і глибиною. Читаючи, ти ніби проживаєш життя героїв, пропускаєш все через себе!

Книга мене вразила! Залишила після себе приємний  післясмак! Авторка дає простір читачеві відчути спогади героїні, її ставлення до життя, віру в те, що попри труднощі можна не лише існувати, а й жити з повним серцем. Шкода, що так швидко закінчилася. Хотілося ще і ще історій із життя Бабусі.

Кожне слово в книзі пронизане добром. Ця історія окутує тебе теплотою. З перших сторінок відчувається, що книга  написана з любовʼю і повагою!

Було цікаво читати про дитинство героїні , її дорослішання, зрілі роки. Читання викликало приємні емоції, і майже протягом  всієї книги посмішка не сходила з мого обличчя. Судячи з опису, героїня ще та оптимістка. Навіть у важкі часи знаходила можливість пожартувати, постійно перебувала в русі, намагалася жити на повну, сприймати все з ентузіазмом, не залишатися пасивною, а боротися, радіти кожному дню.

Після прочитання залишається відчуття  глибокої вдячності за прості речі — здоров’я, родина, спокій, можливість жити. Коли читаєш про те, через що пройшла героїня, розумієш, як багато маємо, навіть якщо нам здається інакше. Книга нагадує: навіть коли важко — це не привід зупинитися. Окрім цього книга спонукає памʼятати і берегти історію свого роду !

Це дуже сильна в щира книга, яка варта читання!