
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Цитати
Усі / Популярні
Опубліковано Приватна Бібліотека Пт, 07/18/2014 - 09:47
#
" - Марусю! А що це ти засмучена, як та світла печаль невтішна? - спитав Старостенко серйозно. Стьопка почув, насторожився. Маруся повільно розправила плечі, всміхнулася, до чоловіка притулилася: - Оце вирішили дитинку завести та так старалися, аж повтомлювалися. Німець почервонів. Старостенко реготнув, Льошку по плечу поплескав: - Старайтеся мені! У нас демографічні показники того... кульгають на обидві ноги. - Молодим пальцем погрозив. - І ви мені теж старайтеся! Тетянчин батько зрозумів слова голови, як наказ до термінового виконання, підхопився і оголосив:
Позбавити себе втіхи неквапливо змащувати й заряджати пістолет і уявляти собі обличчя Рафа Андерхілла, коли з'явлюся перед ним після тридцяти шести років відсутності, щоб звести давні порахунки? Полетіти літаком? Ні, я б краще подався пішки через усю країну і, спиняючись на ночівлю просто неба, смажив на багатті свою жовч і ядучу слину, знов і знов пережовував свої задавнені, висхлі, наче мумії, але досі живі кривди й роз'ятрював незагоєні з роками болячки.
Опубліковано Віра Ярицька Сб, 07/05/2014 - 01:19
#
. .До болю захотілося поспішати вечорами додому, щоб вікна не лякали пусткою чорних дір, а вабили теплим світлом. Хотілося чути шльопання жіночих капців по кімнатах, і щоб на кухні гримів посуд і пахло цибулею, яка випадково підгоріла. Хотілося, щоб по будинку носилися діти, під ногами валялися їхні іграшки, а маленький песик залишив калюжу на килимі. Йому хотілося, щоб у вікно влетів футбольний м*яч, розбивши скло, а на дивані був розкиданий дитячий одяг.
— Смерті немає! — упевнено викрикнув Саша Цой. — Смерть є, — не погодився з ним Лука. — І ви навіть не уявляєте, як близько вона від нас. Річ не в цьому. Ні наша смерть, ні наше зникнення, ні наш перехід до царства мертвих не мають жодного значення з огляду на їхню неминучість. Ну справді, смішно не приймати місячні цикли. Смішно не погоджуватися з напрямком руху річок. Їх слід сприймати як даність і сприймати спокійно, як усе невідворотне. Єдине, що по-справжньому має вагу, — це наша закоханість, любов, яку ми в собі тримаємо, яку ми носимо при собі, з якою ми живемо.