У Голлівуді хочуть зняти фільм про самогубство поета, яке відбулося в Рівертоні через кілька років після першої світової війни. Сценарист знаходить покоївку Грейс Рівз, яка працювала в той час у Рівертоні, щоб розпитати про декорації і жителях. Грейс Рівз на цей момент вже більше 90 років, стара жінка живе у будинку престарілих і по старості занурюється у спогади молодості, про життя і уподобання в маєтку родини Хартфорд, записуючи цю історію на аудіокасету для свого онука. У книзі кілька ключових героїв, долі їх переплітаються, тут і любов, і надії, і заклик жити своїм життям, а не чужими поняттями.

Добре створені характери. Всі інтриги і таємниці виникають майже в кінці книги. До цього автор веде розповідь дуже здалеку, неквапливо і послідовно, починаючи історію задовго до появи поета. При цьому мова дуже приємна, не яскравий і повільний сюжет притягує.

Сподобалося, що автор серйозно підійшла до питання зміни звичаїв і тонкощам роботи обслуги. Дуже цікаво описана зміна інтересів, традицій в суспільстві: від старих до нових, широких. У подяках автор написала, що консультувалася зі своїми бабусями)). Для мене ця книга стала приємним сюрпризом :)