Відгук про книгу: Добло і зло

Добро і зло» Карпи - це взагалі не та книжка, яку варто читати в білих рукавичках. Вона брудна, чесна і місцями така відверта, що хочеться закрити вікно, аби сусіди не почули, про що ти читаєш. Ірена тут у своєму репертуарі: вона просто бере наше життя, знімає з нього всі фільтри і показує його таким, як воно є - з матюками, похміллям, дикими вечірками і неочікувано глибокою ніжністю. Тут немає оцієї штучної моралі, де «добро» обов'язково в білому, а «зло» в чорному. Карпа показує, що ці поняття так перемішані, що іноді твоє найбільше зло стає твоїм порятунком. Її герої - живі люди, які роблять дурниці, страждають на крінжові ситуації і намагаються знайти хоч якийсь сенс у всьому цьому хаосі. Що найбільше підкуповує - це її мова. Вона не намагається здаватися «письменницею з великої літери», вона розмовляє з тобою як подруга, з якою ви випили вже не одну пляшку вина. Це такий потік свідомості, де іронія межує з депресією, а стьоб над соціумом - із дуже особистими травмами. Після книги залишається відчуття, ніби ти пройшов через якийсь емоційний детокс. Це не про «високі матерії», а про те, як залишатися людиною, коли навколо суцільний треш. Коротше, якщо хочете чогось справжнього, без цензури і пафосу - це воно.