Відгук на книгу: Хмари (Класична проза)

Читала цю повість в університеті, однак, на жаль, на заняттях ми її не вивчали. У шкільній програмі вона також відсутня. Спершу може здатися, що це твір про Київську духовну академію, в якій свого часу здобував освіту сам Іван Нечуй-Левицький. І дійсно перед нами тульські студенти, які прийшли на навчання ( у 19 столітті студентів з Росії в академії було більше від українських), серед них - Степан Воздвиженський. Прикметно, що невдовзі він потоваришує із українцем Василем Дашковичем. Нібито й друзі, проте різні. Це особливо помітно в ставленні до жінки. Якщо Дашкович шукає подругу, що поділятиме національну ідею, плекатиме українську мову та культуру, то для Воздвиженського головним є покора з її боку. Узагалі тема зросійщення і деградації української інтелігенції є головної у творі і яскраво розкрита в образі Радюка. Ми звикли, що Нечуй-Левицький пише про селянство і лише про селянство. А тут твір про інтелігенцію, який «випадає» із загальної концепції його спадщини. Тим не менш, повість велика за обсягом, читається не з таким захватом, як «Кайдашева сімʼя», але все одно варта уваги літературознавців.