Відгук на книгу: Художник хиткого світу

Ця книга мене не дуже зачепила. Напевно, через свою заполітизованість. Ішігуро є різним: якщо «Клара і Сонце» чимось нагадує «Не залишай мене», то «Художник хиткого світу» чимось нагадав «Сніг» Орхана Памука. Ну, не той жанр обрав містер Ішігуро, він має писати про стосунки, а не замислюватися про післявоєнну Японію, політичну пропаганду крізь картини, співпрацю із тоталітарною владою і зради, про тавро зрадника в головного героя й проблеми в його дочки, яка не може укласти шлюбний договір, бо її батько тепер має погану репутацію. Є натяки на вестернізацію Японіі, що видно з життя онука Оно, якого цікавить Голлівуд, ковбої та Попай, а не традиційна японська культура. Загалом письменник піднімає багато тем. Як на мене, їх можна було б ефективніше продемонструвати у жанрі журналістських інтервʼю, як це зробила Світлана Алексієвич. Тоді б звучання було сильнішим, і враження яскравішим. А так я оцінюю цей роман як один з непоганих, але не найкращих у творчості британського митця слова.