Друга книга з циклу неополітанський квартет про двох подруг. В цій книзі їм уже по 20 років. Ліла нарешті завагітніла і народила хлопчика, але життя зі Стефано зовсім не таке безхмарне і омріяне. Ліла його не любить і врешті хоче покинути. Лену продовжує навчання, але часом незрозуміло, що підштовхує її вперед - жага до знань чи бажання бути кращою за Лілу. Вона закохується в Ніно, але без відповіді і довго мучиться, коли бачить, як Ніно і Ліла крутять роман. Врешті такий щасливий і омріяний шлюб Ліли завершується, вона переїжджає в бідняцький район, працює на м'ясній фарбриці і сама ростить сина. Пишуть, що це книга про дружбу. Якось не так я уявляю собі дружбу. Тут є бідність, безнадія, заздрість, конкуренція, але дружби тут дуже трохи. Герої непривабливі, ні за ким не хочеться слідувати, ні про кого не думати. Юнацькі мрії позаду, почалася сувора правда життя, бідність, безгрошів'я, жорстокість чоловіків до їхніх дівчат чи дружин. Шлюби з розрахунку і подружні зради. Тому чим далі занурюєшся в цю історію, тим більше не розумієш хвалебні відгуки які були на неї довгий період часу. Але дізнатись, що ж авторка придумала про них в ще двух частинах все ж таки цікаво. Тому оцінка 3 з 5