Чудова збірка наукових розвідок провідних українських історикинь - спеціалісток з гендерних студій (Катерина Кобченко, Оксана Кісь, Олена Стяжкіна). Дуже рада, що придбала цю книгу, щойно вона вийшла з друку, бо наклад розійшовся доволі швидко. Та й зараз в інтернет-просторі складно знайти інформацію навіть про зміст книги - і все через захист авторських прав. Особливо цікавими для мене є дослідження з історії жінок, що здобували освіту на Київських вищих жіночих курсах (автор розділу - Катерина Кобченко). Одразу орієнтую зацікавлених осіб на монографію пані Катерини, присвячену історії Жіночого університету святої Ольги. Це унікальне і глибоке дослідження, підготовлене на основі чималої кількості архівів. Тож авторка є дійсно спеціалістом з великої букви. У своєму розділі збірки пані Кобченко прагнула скомпонувати найбільш важливий, на її думку, матеріал про непросту боротьбу жінок України вибороти право здобувати вищу освіту, не гіршу від чоловіків. Єдине зауваження до видання - слід оформлювати посилання на джерела, а не робити звичайний список літератури; це дещо применшує науковий характер видання, наближаючи його до публіцистики. Звісно, хотілося б побачити серед джерел більше архівних матеріалів і спогадів курсисток, про які зараз частіше йде мова, порівняти курси в Києві з аналогічними в Одесі та Харкові. Як фахівець у питаннях історії України періоду ХІХ - початку ХХ ст., я найбільше зацікавилася першими трьома розділами книги. Якими були шлюб і сімʼя в традиційній українській культурі, як ставилися до шлюбу в сільській місцевості, яким був шлюбний вік, які перестороги існували в українській родині? Відповіді на ці та інші питання дає Оксана Кісь. Причому робить це переконливо, з достатньою кількістю фактів і власними висновками. Звісно, хотілося б, аби досліджень з історії України ХІХ століття було більше.