Несподіване для мене завершення тетралогії, Віана у Ланксне, її особлива дочка Розетта дорослішає, Анук взагалі таємно одружується і вирушає зі своїм чоловіком на край світу. Таємничою гостею стає працівниця тату-салону. Я ставлюся до татуювання, мʼяко кажучи, нейтрально, тому не досить раділа з того, що все містечко наробило собі татуювань, а Розетта наприкінці книги перетворюється в майстриню тату. Краще вже б допомагала матері з тістечками в цукерні. Книга написана талановито, але от наповнення її ще слабше. Авторка з таким саме успіхом могла б написати ще десять книг про Віану, вигадавши нових героїв типу якихось неформалів чи магів. Магії у книзі стає все менше, дух шоколаду майже зникає, натомість сторінки наповнюють будні, з елементами криміналу.