Ще в школі цей твір справив на мене позитивне враження. Згодом ще двічі перечитувала роман. Цікава, динамічна історія, насичена багатьма подіями. Деякі епізоди викликають обурення, іноді огиду до головного героя. Доля Степана Радченка, який згубив не одну дівочу душу, змушує подивитись реально на світ. Незважаючи на великий інтелект, бажання стати письменником, пропагування української мови з кожним новим кроком вглиб урбанізованого міста, бачимо й негативні зміни у характері юнака. Уже наприкінці твору це самозакохана,емоційно нестабільна, егоїстична людина, яка кардинально відрізняється від щирого сільського хлопця, який приїхав підкоряти Київ. У наш час багато таких " радченків", що за будь- яку ціну намагаються "пробитись у люди", підкорити собі цей світ, не задумуючись про почуття людей, які їх оточують. Вважаю, що саме місто підкорило головного героя зі всіма своїми спокусами та гріхами, а не навпаки.