270 ст а читала я їх 2 роки
Переважно такі малосторінкові книги я читаю за день. Але не цю! Вкотре переконалася, що українська література це хоть і художнє , але точно не розважальне чтиво( окрім Тореадорів з Васюківки і Остапа Вишні) . Все у нас таке важке і сумне. Життя людей у повних злиднях віками і в більшості люди навіть не розуміли що живуть так. Тай щастя знаходили у тому всьому.
А в цій книзі такий треш , що волосся диби ставало. То немовля під кущем цілу ніч плаче, маму його взірвали на гранаті, то дитина топиться у ставку, то чоловік жінку побив, зґвалтував і зачинив в шафі.... Читала по пару сторінок, важко було за тих героїв того роману. Занадто переживала за них, хоч і розуміла - вигадка то все, несправжні то історії... хоч хто його знає, не вперше читаю такий треш в нашій літературі. І все то , як завжди, з містикою змішано - недобрі ті коралі.

Книга заслужила від мене 5 балів. Все що описала це не є погано для мене, цю книгу я запам’ятаю на дуже довго, попри усі ті, які читаю за день. Вона точно залишить в пам’яті свій слід. Почерк авторки мені до душі, такі книги я вважаю шедеврами.