Це друга книга трилогії. Продовження Ведмежого міста. Читала у відгуках, що продовження вже не таке цікаве. Але добре, що я не прислухалася до чужих думок. Книга прекрасна, сильна, глибока. Як і всі книги автора. Стиль Бакмана неповторний, оригінальний, ні на кого не схожий. І тому не всім заходить. Але мені він дуже імпонує. Я в захваті. На прикладі цієї історії автор піднімає такі важливі та глибокі теми як людяність, відданість, справедливість, відносини між людьми, між членами родини. Автор показує як політика здатна впливати на стан справ та спосіб життя. Я читала і ніби сама переживала всі ті емоційні моменти разом з героями книги. Співпереживала Ані, коли вона намагалася владнати все із батьком, який має пристрасть до алкоголю. А коли вона втратила коханого, то взагалі серце розбилося. Але і сердилася на неї за той імпульсивний вчинок, через який і Майя на неї злилася. Також співпереживала Беньї. І так можна перераховувати чи не кожного героя чи героїню. Адже у кожної людини є свої душевні переживання. І книга саме про людей, про їх потреби, вподобання, переживання.