По сюжету роману є сім'я, на перший погляд нічого особливого, крім того, що тато - китаєць, але хіба це дивина для Америки? Тато, мама, троє діток. Одної ночі старша дівчинка зникає, згодом її знаходять мертвою. І автор починає як під лупою розглядати кожного члена сім'ї, і виявляється, що в такій дружній великій сім'ї всі вони - дуже самотні і відсторонені. У кожного з них своє уявлення про щастя і точок дотику практично немає. Мати зробила все, щоб утекти від своєї матері-домогосподарки, щоб отримати освіту і стати лікарем. Щоб бути не як усі, щоб вирізнятися. Але вагітності і материнство забрали в неї цю можливість і врешті вона стала тим, чого все життя страшилася. Вона вирішила будь-що не позбавити свою старшу доньку цієї можливості. Все життя Лідії виявилося підпорядкованим одній високій цілі. Але чи треба було це Лідії? Батько - китаєць. Відрізняється від усіх і все життя поклав, щоб не відрізнятися, щоб бути як усі, а ще - щоб вибратися зі злиднів і чогось досягти. Він і через багато років не може зрозуміти, чому його дружина звернула на нього увагу, чому закохалася і врешті вийшла за нього заміж. Він теж хотів досягти великого, але досяг лише посади викладача, де весь час розказує про індіанців. І він розуміє, що хотів більшого, і теж цим мучиться. Хоча прочитавши його історію, ми розуміємо: він чудовий і незвичайний, і якби він зміг подолати комплекси, він міг би стільки всього досягти. Старший хлопчик Нет і молодша Ханна ростуть в тіні Лідії. Батьки не помічають ні Нетової обдарованості і успіхів у фізиці, і навіть його вступ до коледжу проходить непоміченим; а Ханна взагалі небажана, закинута дитина, і батькам, і старшим дітям завжди не до неї. І Лідія, до якої стільки вимог, у очах батьків вона - вже доросла, лікар, успішна, і за цим вони не бачать її самої, тої сором'язливої дівчинки, яка ні з ким не може поділитися своїм сокровенним, не має подруг і друзів, і вона не знає, як зізнатися батькам, що вона не тягне шкільну програму, і що не дуже хоче бути лікарем. А тут ще і Нет через кілька днів покине її, і вона залишиться зовсім одна. Поступово, сторінка за сторінкою, ми дізнаємося історію кожного члена сім'ї, його таємниці і особливості. І всіх розумієш, все зрозуміло, але Лідію вже не повернеш, і всім треба вчитися з цим жити. Хоч і коротка книга, і описані в ній трагічні події, але вона життєствердна, і після останньої сторінки залишаєшся з думкою, що їх всіх чекають зміни в житті. 4 з 5