Книга складається з 13 новел. Вони всі не поєднані між собою сюжетно. Олівія Кіттеридж - центральний персонаж, який виринає в кожній новелі. Десь вона важливий персонаж, наприклад, там, де розповідається про її сім'ю, про сина, який ніяк не може вирватися з-під її опіки, а десь згадується лише побіжно: зайшла з чоловіком в ресторан повечеряти і привіталася з піаністкою, а та заграла улюблені пісні її і Генрі. Хоча книга і називається "Олівія Кіттеридж", все ж тут розказується про життя в невеликому містечку. І хоч це глушина, провінція, та все ж тут панують великі пристрасті. Авторка в коротких новелах розкриває життя і долі людей, іноді це така мозаїчна розповідь, як у новелі "Тюльпани", де нам треба самим зібрати пазл про Луїзу Ларкін. Спершу ми дізнаємось, що сім'я живе дуже замкнуто. Потім, що навідують сина, який десь закритий, було лікування електрошоком у Портлендській лікарні. Ну так, 29 разів це не іграшки. Ножем. І так речення за реченням можна скласти собі цілісну картину. Іноді бекграунд персонажів узагалі розповідається кількома словами, натяком, як у новелі "Зимовий концерт" - Бобу і Джейн вже за 70, вони насолоджуються життям і одне одним, але зустріч зі знайомими на концерті пробуджує спогади про колишню коханку Боба, і це руйнує їхнє щастя. Деталей немає, лише кілька слів, але цього досить, щоб відчути розчарування Джейн і жаль Боба. Майже всі персонажі книги - люди похилого віку, і авторка майстерно передала їхні прагнення, компроміси і маленькі радощі. Глибока хороша книжка, я читала з цікавістю, є над чим подумати.