Відгук про книгу: СпАДок

Не типовий жанр для авторки, але як на мене вона досить не погано з ним справилась. Так, тут трошки прослідковується та сама Агата Крісті, бо в основному події відбуваються в резиденції, але це можна сказати про більшість сучасних детективних історій. На початку персонажі дуже сильно дратують, хоча це буде зберігатися на протязі всього прочитання, тому що тут буде багато про москалів, срср, історичні моменти і про початок війни… Наше українське слово «спАДок» містить російське слово АД і для нас це має своє метафоричне значення, тому що той пекельний спадок яким наповнена наша історія ми отримали через існування радянського союзу і московії загалом. В книзі крім детективної історії, авторка вплела багато історичних подій в життя кожного з персонажів. Тим самим показала як це вплинуло на становлення кожного з них і на їхнє життя. Моментами читати було складно і неприємно, але цікавість брала верх і я навіть записувала свої здогадки щодо того хто ж міг бути вбивцею. Я не здогадалася🫣 хоч і старалась. Тому для мене це явний плюсик авторці, що змогла закрутити той сюжет так, щоб під сумнівом опинявся кожен з персонажів, але розкриття залежало лиш від того, коли сюжет розкриє всі таємниці і деталі. Тому це було цікаво і книгу я прочитала десь за два дні. Слухала трошки презентацію книги, де Люко Дашвар розповідала про те, що книгу вона почала писати влітку 2022 року та закінчила її через рік і те, що будинок який був описаний в книзі існує насправді на околицях Києва. І раніше він був сімейною резиденцією, а потім радянська влада перетворила його на лікарню для психічно хворих дітей.. Але враховуючи те, що цей момент міг багато кого зачепити, видавці настояли на тому, щоб в книзі був використаний видумана назва резиденції.. А ще класним моментом є те, що не зважаючи на те, що багато персонажів в книзі є рашистами, авторка не прописувала їхні діалоги гнилою мовою, лиш лишала вставки які підсилювали розуміння що вони москалі. Як на мене це був хороший хід, бо наврядчи ми б захотіли читати пів книги цією мовою. Як на мене книга достойна уваги, щоб вкотре нагадати нам, скільки ми страждаємо від цих ворогів і що в срср не було нічого хорошого. Все нам намагалися навʼязати… і далі намагаються, але не вийде.