А ви вели в дитинстві щоденник? Я - так. Психологи радять це робити і дорослим, добре вгамовує думки. Для дитини ж це як найліпший друг, бо щоденнику можно розповісти навіть те, що не розкажеш подрузі. Книга "Старшокласниця. Першокурсниця" стилізована під щоденник дівчинки Лілі, де вона розповідає про свої думки щодо школи, навчання, першого кохання, життя взагалі. Дуже цікаво читати про мову, бо Ліля розмовляє українською, а всі інші російською, а оскільки розповідь йде про минуле (2000-2004 рр.), коли президентом був ще Кучма, ставлення до української мови в Україні було геть інше. І Ліля виборює своє право на мову, і насолоджується українською, це дуже надихає. Дуже багато думок в книжці. Це не просто щоденник закоханої дівчинки. Ліля розумна, і цікава, вона їздить на олімпіади, ходить на дискотеки, "заводить" однокласників на якісь жарти та пригоди, кохає, сумує, зростає. Вона жива, справжня, реальна. Така реальна, що іноді здавалося, що свій щоденник із дитинства читаєш. Дуже сподобалась книга, дякую авторці.