Відгук про книгу: Троє в човні (як не рахувати собаки!) (Класика)

Прочитав цю книжку після того, як її хвалили як "найсмішнішу річ, яку ви коли-небудь читали", і маю змішані відчуття. Смішна? Так, місцями. Найсмішніша? Ну, це вже перебільшення. Джером К. Джером пише про трьох друзів які вирішують відпочити від лондонської суєти і відправляються у плавання Темзою. З ними собака Монморенсі. Сюжет простий: вони пливуть, потрапляють у різні кумедні ситуації, сперечаються про дрібниці, розповідають історії. Але є проблема: книжка написана в 1889 році, і це відчувається. Деякі жарти застаріли настільки, що доводиться здогадуватися, чому це мало бути смішним. Культурні реалії вікторіанської Англії не завжди зрозумілі сучасному читачеві. Джером посилається на події, місця, людей, про які ми вже нічого не знаємо. Структура теж дивна. Це не роман із розвитком сюжету - це серія анекдотів, нанизаних на нитку човнової подорожі. Іноді Джером відволікається на побічні історії, які взагалі не стосуються плавання. Читаєш і думаєш: "А до чого тут це?". Персонажі симпатичні, але одноманітні. Всі троє - це фактично одна людина, розділена на три тіла. Вони однаково реагують, однаково жартують. Тому ім'я собаки я запам'ятав, адже вона виглядає цікавішим за своїх господарів. Рекомендую, якщо хочете легке читання на вечір і не чекаєте революції в літературі. Це затишна, невибаглива книжка, як то кажуть на один раз, яка не змінить ваше життя, але може викликати кілька усмішок.