Розповідь про одну жінку. Яка має дорослу доньку, яка десь роз'їжджає по світу; чоловіка-відлюдника, з яким не живе, але інколи спілкується. І зовсім не має особистого життя.
Але поступово починає своє життя упорядковувати. Слухати свого серця. І життя починає налагоджуватися. Головне ж у житті, щоб було кому обійняти і було про кого піклуватися, аще займатися тим, що до душі.
Ну, особисто я саме таку мораль винесла з цієї книги. А, може, авторка хотіла і щось інше сказати, тільки я її не зрозуміла. Для мене книга видалася нуднуватою і не зовсім зрозумілою.