Книга для тих, хто з захватом читає Колін Гувер. Оскільки я лиш недавно прочитала її книгу "Огидне кохання" то книга Мікелії мені дуже схожа за концептом на неї. Мені книга не сподобалась наступними моментами (будуть деякі спойлери) : 1) Дівчина, яка пережила страшне насильство від рідного батька наврядчи буде така відкрита в інтимних стосунках з чоловіком та ще й старшим за неї на 13 років. Головній героїні тут 19 років. 2) Багато інтимних деталізованих сцен (це схоже мені на стиль Гувер). 3) Коли по сюжету все йшло рівно і добре, відчувалось що потрібна раптова і не очікувана драма - вбиваємо дитину. Чому мені це здалось штучним? Тому, що 9 річний нормальний хлопчик якимось чином втопився в басеїні після сварки з батьком. Якби йому ще було 5 років і він випадково впав би в той басейн то я б ще повірила, а хлопчик який постійно в ньому плавав - взяв і втопився. Ну таке. 4) Те як 19 річка маючи гарного хлопця з яким давно зустрічається, легко починає мокріти від чоловіка якому 32, розлученого буркотуна, який наймає її нянькою для свого 9 річного сина, коли бере його до себе на вихідні і немає змоги бачитись з ним кожного дня ( хоч він є директором компанії і час для того, щоб провести з головною героїнею або порпатись в саду в нього завжди є) 5) Саме дурновате - для неї він робить спортзал з власного підвалу, щоб вона могла в холодну пору там тренуватись (ну зрозуміла про які тренування йде мова), а синові не зміг зробити будинок на дереві про який той так мріяв ( він мав всі можливості це зробити, але постійно відкладав через те, що займався більш "цікавими" проектами). 6) наостанок - ця історія ще й матиме продовження. Тому читати чи ні, уже вирішувати кожному по своїм вподобанням. Для себе я вирішила що це книга одноразка і оцінка 3 з 5.