У книжці дві сюжетні лінії. Перша - це історія молодої жінки, яка раптом почала відчувати панічні атаки і клінічну депресію, відмовилася виходити з дому і комунікувати з людьми. Та про те, які зусилля вона робила, щоб це подолати. Їй здавалось, що її поглинає синій кит забуття, що вона розчиняється в часі і губить себе. Щоб триматися хоч за щось, вона читає підшивки газет 50-річної давності. З них вона дізналася про смерть В'ячеслава Липинського. Це друга сюжетна лінія - історія життя В'ячеслава Липинського, поляка за народженням, з українським серцем. З книги ми дізнаємось більше про його особисте життя. Він мав нещасливе кохання, і хай як любив дружину, вона не відповідала йому взаємністю і не давала бачитися з дочкою. Також він хворів усе життя на легені - і ще один відомий українець, який помер від туберкульозу, і що ця хвороба вплинула на все його життя. Через свої політичні погляди він був відкинутий сім'єю, бо він же поляк, яка така Україна? А через його прихильність до гетьмана Скоропадського його почали вважати диваком і від нього відвернулися його друзі. Липинській був змушений покинути Україну, і доживав віку за кордоном, не маючи можливості повернутися. Мав хутір під Уманню, який йому відписав його дядько, будував його з любов'ю і надією жити там з родиною, але дружина не хотіла жити в селі, тож у маєтку ніколи не жили Липинські, а потім при встановленні радянської влади його спалили доблесні радянські бандити. Чим жив, що любив, які земні почуття хвилювали його щодня, а не лише думки про Україну, завдяки яким він став відомим. Постать Липинського неоціненна для нас за його ідеї і погляди, і дізнатися про нього варто було б багатьом. Ніхто за нас не збудує державу, якщо ми самі її не збудуємо! - казав Липинський ще тоді. І ця книжка робить Липинського живим, а не портретом на стіні, людиною, якій можна поспівчувати, зрозуміти його, і може трохи краще оцінити його внесок в нашу сучасну Україну. Книжка досить неординарна, не динамічна,але варта того, щоб її прочитати. 4 з 5