
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Шмітт відомий тим, що у своїх творах бореться із антисемітизмом і пропагує толерантне ставлення до різних релігій. Його твори - це своєрідні притчі, а глибина оповіді досягається завдяки коротким реченням, де кожне слово має смисл. Даний твір я читала паралельно із переглядом кінострічки із Омаром Шарифом у головній ролі. Старий бакалійник-мусульманин відкриває світ юному євреєві Момо. Ми можемо не погоджуватися із даним поглядом на дійсність, але варто вітати ідею співжиття людей, що сповідують релігії, через які у світі сучасному відбуваються конфлікти.
Я теж у захваті від цієї книги і вважаю її найкращою у творчому доробку Орхана Памука. По-перше, стиль оповіді. Він занурює нас у середньовічну - ранньомодерну Туреччину. Читаєш - і відчуваєш дух епохи, не лише у плані історії, а й побуту. Ось я в цій самій майстерні, де сталося вбивство; ось я у кавʼярні. По-друге, манера розгортання оповіді. У багатьох творах Памука розділи написано від першої особи. У даному романі ми маємо на основі такої подачі матеріалу визначити вбивцю. І це вдається лише наприкінці книги.
Шкода, що деякі твори Памука написано складно, зокрема «Сніг».
Чудова книга, написана професіональним істориком та етнологом. Це одразу помітно за структурою книги, наявністю історіографії дослідження та науковим стилем викладу матеріалу. Тому книга стане більш зрозумілою науковцям, а не пересічним читачам. Особисто я вперше дізналася, що русалки в українській міфології мали ноги та спокійно собі ходили по землі. Це не відома данська русалонька із хвостом із казки Андерсена.
Загалом книга мені сподобалася, я використала її як джерело декілька років тому, коли ще викладала в університеті.
Той випадок, коли я прокидалася зранку й тягнулася за цією книгою. Була приємно здивована й трохи розчарована кінцівкою, хоч вона є логічною. І навіть мій тепер уже колишній хлопець, який не любить читати, із захватом дочитав книгу і рекомендував її всім. Чимось історія нагадує «Собаче серце» Михайла Булгакова, однак без філософської глибини й критики політичного ладу того часу. Чимось ця книга схожа на наші долі: от є людина, яка не працює над собою, а виграє в лотерею чи за збігом обставин вдало одружується чи потрапляє в коло людей заможних чи впливових.
Прониклива історія про кохання юнака до двох дівчат, причому він так і не розуміє, яка є тією, єдиною. Допоможе йому, напевно, загибель Наоко. Прикметно, що, на відміну від фільму, у книзі детально описано секс, зроблено акцент на тому, що головна героїня мала лесбійський досвід стосунків (не знаю, як у Японії до такого ставляться). Якби кінофільм знімали виключно за книгою, то можна було б зробити еротичне відео, а не похмуру історію з життя Тору. І вся ця романтика, в якій присутні смерті і самогубства, відбувається на тлі однойменної пісні «Бітлз».
Книга, яка мотивує. Необовʼязково прочитати всі вміщені в ній історії, аби це зрозуміти. Для когось вони здадуться надто далекими від української реальності, адже стосуються Штатів, хтось вважатиме їх казковими. Скажу чесно: купила цю книгу за порадою сестри, коли в мене не клеїлося особисте життя. Ні. Після прочитання історій я не знайшла чоловіка своєї мрії і не вийшла заміж. Вже минуло сім років, і я досі неодружена, хоча цьогоріч це могло статися. Справа не в тому. Ця книга мотивує.
Зізнаюся, що з трьох розмов використала одну, в якій Вʼячеслав Кириленко в діалозі відверто згадував про «Революцію на граніті» та про процеси періоду «перебудови». Мені вдалося відтворити не лише хронологію подій на студентському майдані, а й зрозуміти думки і поривання тогочасної українсько-радянської молоді.
Розмови із Філаретом і Василем Шкляром цікаві насамперед з точки зору відтворення повсякдення української інтелігенції, її прагнень та переконань. Тому дана книга є цінною більше для істориків і соціологів, які провадять наукові дослідження сучасності, ніж для пересічного читача.
Невеличка книжка, яку я свого часу за декілька гривень придбала за акцією. Прочитала її дуже швидко, адже крім тексту, є ще достатньо багато чорно-білих світлин із зображенням наших політиків. Це мені знадобилося, коли я викладала історію в коледжі і приносила студентам книгу для того, щоб показати зображення наших славетних діячів сучасності. Та й студенти брали книгу почитати. Це короткі нариси про політичне життя в незалежній України за часів перших пʼяти президентів.
Уперше про автора і дану книгу я дізналася у травні 2017 року, коли побачила її англомовну версію в аеропорту Амстердама. Тоді я здивувалася, бо знала, що про Україну мало що відомо в Європі. Тож була приємно здивована. А невдовзі зʼявилася і україномовна версія. Про що ця книга? Це нарис історії України, підготовлений для іноземців, аби вони пізнали віхи історії України - далекої і мало відомої. Також ця книга для українців, які поганенько орієнтуються в нашому минулому. Однак вона точно не для професіональних істориків, адже написана без особливої глибини та посилань на унікальні джерела.
З усіх книг Ішігуро дана не є найкращою. Певною мірою сюжет нагадує «Не залишай мене», деякі образи теж притаманні іншим творам британського класика. Тим не менш, для тих, хто читає Ішігуро вперше, цей роман може здатися глибоким та унікальним. Частково він таким і є. Зізнаюся, що після останнього речення книги плакала. Було шкода Клару. Шкода, що машини можуть бути більш людяними, ніж люди. Більш відповідальними і вірними. Але на те ми й люди, щоб грішити й помилятися. Та й чи можна порівняти тривалість людського життя із життям машини?