З берега, з кущів на тихі води котився бадьорими, радісно-молодими, пахучими, хвилюючими, животворними хвилями спів соловейка! Навіть гомінлива, безпардонна молодь затихла й стала слухати. Навіть старі, бородаті кущі, де сидів цей співець молодості, зеленої весни, відродження, любощів, — навіть вони соромливо й радісно посміхались у свої кучеряві бороди. Андрій Григорович устав, поштиво скинув капелюха і стояв як на молитві, як на зібранні, слухаючи «Ще не вмерла Україна».

...пристрасть паралізує відчуття вишуканої краси і серйозно ставить до того, що в тверезому стані ми сприйняли б гумористично або навіть гидливо відхилили б.

Спочатку я подався до помпезних центральних магазинів — «Ґудзики», ще краще — «Європейські ґудзики», а ще є такий собі «Світ ґудзиків». Швендяв по них я довго.

Є ще одна суттєва різниця між ними й нами. Вони матюкаються у фільмах, але не матюкаються в громадських місцях. У нас все навпаки.

Юрій Винничук. Рабство духу