You are here
Цитати зібрані користувачем
Цитата автора: Ремарк Е.М. книга: Чорний обеліск
...- Ти питаєш, як дитина.
- А як діти питають?
- Так, як ти. Все питають і питають, аж поки не доводять до того, що дорослі не знають, як відповісти, і бентежаться або починають сердитись,
- Чого ж вони сердяться?
- Бо зненацька помічають, що в них є щось страшенно фальшиве, і не хочуть, щоб їм нагадували про це.
Цитата автора: Рей Бредбері книга: Винятково досконале вбивство
...Позбавити себе втіхи неквапливо змащувати й заряджати пістолет і уявляти собі обличчя Рафа Андерхілла, коли з'явлюся перед ним після тридцяти шести років відсутності, щоб звести давні порахунки? Полетіти літаком? Ні, я б краще подався пішки через усю країну і, спиняючись на ночівлю просто неба, смажив на багатті свою жовч і ядучу слину, знов і знов пережовував свої задавнені, висхлі, наче мумії, але досі живі кривди й роз'ятрював незагоєні з роками болячки.
Цитата автора: Івана Ципердюка, Колекція есе Тараса Прохаська, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Юрія Винничука книга: Євромайдан: хроніка відчуттів
......для того, щоб дістатися мети, якої не видно навіть на обрії, необхідно погамувати власне надмірне бажання, яке полягає в тому, щоб бігти щодуху, стрімголов, адже в усьому тілі стільки сили!
(І. Ципердюк. Біг на довгу дистанцію)
Цитата автора: Ремарк Е.М. книга: Чорний обеліск
...Людина живе на сімдесять п’ять відсотків своєю фантазією і лиш на двадцять п’ять відсотків - фактами; в цьому її сила і в цьому слабкість, і через те цей пекельний танець цифр все ще несе одним виграші, а інших призводить до втрат.
Цитата автора: Сергій Жадан книга: Месопотамія
...— Смерті немає! — упевнено викрикнув Саша Цой.
— Смерть є, — не погодився з ним Лука. — І ви навіть не уявляєте, як близько вона від нас. Річ не в цьому. Ні наша смерть, ні наше зникнення, ні наш перехід до царства мертвих не мають жодного значення з огляду на їхню неминучість. Ну справді, смішно не приймати місячні цикли. Смішно не погоджуватися з напрямком руху річок. Їх слід сприймати як даність і сприймати спокійно, як усе невідворотне. Єдине, що по-справжньому має вагу, — це наша закоханість, любов, яку ми в собі тримаємо, яку ми носимо при собі, з якою ми живемо.
