Роман починається подіями за яких молода панна вихованка Олена кружляла у красивому танці на весіллі із чоловіком… Як родичі по-матері хотіли видати заміж молоду вихованку. Перше знайомство було з одним заробітчанином будівельником канадцем. Він приходив на залицяння. Але Олена не сприймала брутального канадця. Потім було знайомство з розумним Орестом Білинським… Який їй сподобався, товариство було приязне... Розмовляли про читання, і про улюблені книги. Розмовляли якось про Шевченка… Але, як виявилося, що мужицькою (українською) мовою вони не читають вдома.

<br>…Та (людина), що справді любить відчуває те, що інші не можуть. Любов, що подарована Небесами вона довго терпить… Це можна так сказати про велику любов Марфи Яркової до Михайла. В неї сімейне життя було складне з чоловіком Карпом… А Марфа все життя таємно любила чоловіка своєї подруги Софії. Які разом збиралися сімейно вечорами пісень поспівати разом, чи поспілкуватися… А чоловік Марфи був не дуже зацікавлений у такому дозвіллі… Ці почуття ще тоді горіли між двома закоханими… Але чоловік Софії того не подавав вигляду… Михайло ховав свій погляд від всіх, очі долонями прикривав.

<br>Цікава книга, дуже сподобалася! В книзі описуються захоплюючі події. Нещодавно закінчилася атомна війна, але патрульні бомбардувальники продовжують літати над містом. Уряд вирішив, що людей треба приборкати: вони не повинні багато думати, а лише працювати і веселитися. Людей поступово перетворюють у зомбі, вони ні про що не розмовляють між собою, не гуляють по вулицях, ненавидять своїх дітей. В моду входить дивитися телевізор (так звані «вітальні», де всі стіни є величезними телевізорами) і на величезній швидкості їздити по місту на реактивних машинах.