Невеличке оповідання, яке починається містично і загадково, навіть мило і з іронією, але закінчується трагічно і раптово. Так і хочеться спитати - і все?! Слухала аудіо, дуже цікаво начитане, тому враження залишилося, що й того, хто озвучував ось так "ошукали", навіть здалося, що він зараз все ж перегорне сторінку і продовжить 😀

Дуже колоритна збірка оповідань в ретро-стилі. Харизматичні герої, виписані так майстерно, що ніби уявляєш їх присутність поруч. Характерні, живі. І історії їх теж цікаві, захоплюють, ведуть за собою. Гарна мова, читаєш із задоволенням. Трішки відрізняється від всіх оповідань перше. А чи не найперша це поява Адама Вістовича, героя інших книжок автора? Це оповідання стилізоване під Львів 1895-1905 років. До дрібниць побудовані маршрути вуличками, ніби із путівником читаєш. І мова... На деяких словах просто зависаєш, а потім шукаєш, що саме вони означають. Але ж це ще цікавіше!

З анотації, чомусь, здалося, що це буде трилер. Але це драма. В чомусь, навіть, виснажлива психологічна драма, де питань більше, ніж відповідей. На що можна піти ради кохання? Чи можна зрадити те саме кохання тому, що страшно. Які таємниці можуть розбити життя. Що робить брехня із тим, хто бреше і з тим, кому брешуть. Читати було цікаво, тому що з першої до останньої сторінки відчувалося, що зараз щось станеться, що все не так, як здається. А от фінал розчарував. Дійсно, з історії, яку закрутила авторка, так просто не виберешся, але альтернативного фіналу я не очікувала.

"Її самогубство стане образою його розуму"... Такі сюжети просто повинні бути екранізовані. Читаєш, затамувавши подих, тому що боїшся пропустити куди ж все поверне і чим закінчиться. Книжка як та подарункова коробка, в якій, коли розгорнеш, знайдеш ще одну, а там ще третя і не остання. Роман може стати посібником з вишуканої помсти, доведення до відчаю та божевілля. Починається все не дуже напружено - головна героїня вкривається після декількох вбивств та боїться за свій психічний стан, тому що не пам'ятає як їх скоювала.