Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
До 120-річчя появи житомирського трамваю
Не всі, напевно, знають, що Житомир є третім містом України, де зʼявився трамвай. Першими були Київ та Катеринослав (Дніпро), а от у 1899 році у столиці Волинської губернії став курсувати трамвай. Нині він є швидше даниною історії, в нас курсує аж один маршрут Центр - Льнокомбінат, яким послуговуються не так багато житомирян. Я їздила на ньому в дитинстві, адже мої бабуся та дідусь жили в районі під назвою Польова, потім коли працювала в університеті, років з пʼять точно, бо на околиці були гуртожиток та ПТУ, де проводилися заняття, та й зараз час від часу - наприклад, до Ботанічного саду.
Історія Житомира для наймолодших
Георгій Мокрицький видавав «Розповіді про Житомир» мінімум чотири рази. Ще починав у 1990-ті роки. Я якраз до школи йшла. Краєзнавчої літератури не було взагалі, а от тоненька книжечка пана Георгія вдома лежала. Звідти я дізналася версію про походження назви міста від слів «жито» і «мир», про наші вулиці, про найвидатніших діячів, повʼязаних з історією обласного центру. І читалися розповіді легко, і видно було, що автор якраз максимально професіонально підійшов до вимог своєї читацької аудиторії.
Центральна вулиця Житомира
Є в Житомирі піша вулиця. Михайлівська. Колись, у часи Російської імперії, Пилипонівська. Вулиця Рад за СРСР. По-народному вона зветься Мехалка. Назву отримала від Михайлівської церкви (собору), збудованої у 1850-ті роки Михайлом Хаботіним. Чудова вулиця.
Кожен житомирянин радо тут гуляє.
Відомі діячі у не дуже відомому місті
Не одне десятиліття витратив Георгій Мокрицький на те, щоб зібрати унікальний матеріал з історії Житомира, зокрема відомих діячів, життя яких було прямо чи опосередковано повʼязане з містом на Тетереві. Олександр Довженко зустрів тут своє кохання. Недарма у Житомирі є однойменна вулиця. Тут бував відомий письменник Саша Чорний та актор Інокентій Смоктуновський. З містом повʼязана доля літератора Леоніда Волинського, що врятував «Сікстинську мадонну». У книзі знайдемо дані про піаніста Святослава Ріхтера (найулюбленіший персонаж автора) та фотографа Альфреда Федецького.
Фотоальбом міста
У краєзнавця Георгія Мокрицького була мрія видати фотоальбом у двох книгах. На жаль, вдалося видати лише перший том, на презентації якого я була присутня восени 2019 року. Чудова атмосфера Дому української культури, чарівна музика, співи, виступи відомих житомирян. Особисто я придбала декілька таких фотоальбомів і презентувала їх своїм друзям із Німеччини. Вони були вражені якісним друком і теплом, з яким було підібрано світлини невідомого для них міста, яке після перегляду альбому стало близьким.
Польська меншина Житомира
Не всі, напевно, знають, що у Житомирській області у 2001 році, коли було проведено перепис населення (перший і поки що єдиний в незалежній Україні), проживало найбільше поляків серед усіх областей - 3,5 відсотки населення. Та й вплив польських товариств у місті доволі солідний. Одна з таких організацій, власне, профінансувала видання брошури про польський Житомир. Зауважу, що автором тесту і видавцем був знаний місцевий науковець Георгій Мокрицький, директор видавництва «Волинь», краєзнавець із великим стажем, який жив Житомиром, написав не один десяток книг про місто, проводив екскурсії.
Шолом-Алейхем Мандрівні зірки
Якщо описувати твір "Мандрівні зірки" вцілому, то… Починається все з того, що у селі Голенешті несподівано зникли юнак і дівчина. Ні, не так. Починається все з того, що до мешканців села Голенешті, що у Бессарабії, приїздить єврейський театр. Налаштовуєшся читати про одне, автор перестрибує з однієї теми на іншу, у кожному наступному розділі змінює тему оповіді, у кожному новому розділі вводить нових персонажів, для чого, навіщо? Тік ток по-єврейськи, все не тримається купи, хоч ніби і об’єднане однією темою. До чого був епізод із пожежею, наприклад?
Справжній порятунок на іспиті
Хто здобував освіту двадцять років тому, той підтвердить, що іспит з української літератури був обовʼязковим у школі. Я, наприклад, дуже хвилювалася, адже потім подібний іспит мала складати при вступі до університету. Це я про ті часи, коли ще не було ЗНО та НМТ, а екзамени були внутрішніми. І про ті часи, коли не було інтернету. Тож побачив якийсь методичний посібник - одразу його придбав: гірше не буде. Саме так. І я залюбки купила цю «захалявну книжечку», яка не один раз допомагала мені при підготовці до занять.
Давня історія України
Леонід Залізняк. Напевно, більш розкрученого археолога в Україні зараз немає, його книги є цікавими та науковими водночас, хоча не завжди можна погодитися з його висновками, які виходять за межі розкопок. Наприклад, це стосується етнічної історії Київської Русі, адже науковці з усього світу досі сперечаються, хто жив у ті часи в Європі й чи можна вести мову про нації у класичному розумінні.
Трохи нудно
Загалом ця монографія є непоганою книгою, де доволі таки детально розглянуто внутрішню і зовнішню політику гетьмана Павла Скоропадського. Додам від себе, що Кирило Галушка є відомим дослідником періоду гетьманату, автором значної кількості статей, присвячених цій темі, унікальних розвідок та упорядником багатьох збірників документів і книг. Тобто ми маємо справу з дійсно сумлінним дослідженням, здійсненим крутим і фаховим науковцем.