Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Фольклор на службі у злочинця

Знаєте, коли в українській літературі фігурує слово «відьма», ми автоматично налаштовуємося на гоголівську чортівню, літання на мітлах і казковий фльор. Але Андрій Кокотюха у цьому ретро-детективі робить геніальний трюк: він бере класичний український міф і препарує його холодним скальпелем криміналістики.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Літературний Мішлен для дитячого мозку

Знаєте, книжковий ринок завалений дитячими «збірками-братськими могилами»  куди під строкату обкладинку звалюють усе підряд на дешевому папері. Але ця книга - інша ліга. Видавець зібрав авторів так, як геніальний шеф-кухар збирає дегустаційне меню: щоб кожен наступний текст давав новий смак, ламав шаблони і тренував у дитини ту саму гнучкість мислення.
Просто подивіться на цей склад! Це ж свідома провокація. Тут є фундамент - Олена Пчілка та Грицько Григоренко, які дають класичний, кореневий український затишок і правильну мовну мелодику.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

У декораціях іржавого Донбасу

 

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

День розпочався просто …

Збірка філософської лірики Марії Павленко на злобу сьогодення. Це вірші, в яких авторка міркує як зріла особистість. Вона критикує нові явища 1990-х - 2000-х, пише про нашу памʼять, яку прагнуть знищити. Актуальним є вірш «Канібалізм» , в якому молоді люди смажать шашлики на Вічному вогні і розважаються. Марія Павленко з осудом ставиться до подібної поведінки, вважаючи її канібалізмом душі. З болем авторка пише про війни і конфлікти, про ветеранів і афганців. Засуджує поетеса й нові явища реальності, зокрема рух неформалів-панків, який вона вважає аморальним та деструктивним.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Відгук на оповідання «От тобі й скарб« Оповідання гумористичного характеру з містичними елементами. Невеличке за обсягом, але дуже змістовне! В оповіданні автор засуджує лінь, «паразитний» стиль життя людей, викриває заздрість і жадібність. Історія про Хому Масляка, який, зустрівши циганку слухає її і йде на перехрестя ! Й зустрічає чоловіка Юдуна ( та то чорт в образі людини) і той кличе Хому в ліс уночі… послухав й уночі прийшов до лісу, де на нього нібито мав чекати скарб.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Вклоняюся місяцю молодому

У цій книжечці вміщено поезії двох циклів - «Проліскові пелюстки» та «Кленові зорі». Якщо хочете почитати про кохання у всіх його виявах, то «Проліскові пелюстки» - то книга для вас і для душі. Я нібито перенеслася в той час, коли вперше закохалася. І мені здалося, що і в Марії Павленко її кохання до чоловіка не було взаємним - або він не кохав її, або дозволяв себе кохати. Поетеса обожнює свого нареченого, я б навіть сказала, обожнює до стану психічної хвороби. Вона марить ним, не бачить жодного недоліку, дозволяє собою маніпулювати.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Вайбова рецензія 19.0. Хроніки домашнього насилля і порушення кордонів

Народ, це просто лютий треш. Якщо ви думали, що ваші предки порушують ваші особисті кордони, коли заходять у кімнату без стуку, то зацініть цей крінж.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Анатомія манкурства

Знаєте, Нечуя-Левицького в нас звикли зводити до «Кайдашевої сім'ї» і комічних сварок за грушу чи поросят. Але «Хмари» - це зовсім інший калібр. Це жорсткий, глибокий соціологічний і політичний трактат, загорнутий у художню форму. Це історія не про село, а про місто і головне - це історія про те, як імперія ламає мізки національній еліті.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (3 оцінок)

Реквієм за поколінням, яке згоріло в чужій грі

Знаєте, десятиліттями радянська пропаганда ставила на цій темі тавро «зрадники», а сучасні ура-патріоти іноді впадають у сліпу героїзацію. Іван Багряний зробив те, на що мало хто здатен: він написав про події липня 1944-го чесно, страшно і без пафосу. Це не ода мілітаризму, це реквієм, реквієм за поколінням, яке згоріло в чужій грі.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Кіт Мартин і політика

Як я зрозуміла, «Кота Мартина» Павличко став писати ще в радянський час і завершив на поїздці котяри до села. А вже потім, після проголошення незалежності, казку було дописано й додано до неї політичну історію та опуси про комуністів та труднощі політикуму після проголошення незалежності. От цього робити було не слід, бо руйнується ідея твору: для чого малечі читати про політику? Мені, дорослій, це було також нецікаво, навіть думка про те, що треба все кидати і повертатися в село, яку врешті обстоює кіт після невдачі у столиці. Отак взяти і втекти?

вподобати
0 користувачів вподобало.