Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Весна може бути рзною
От які картини малює ваша уява, коли ви чуєте слово «веснянки»? У мене це діточки, що бігають галявиною, дарують один одному коржики, усміхаються і радіють теплим сонячним дням. Така собі мила ідилічна картина. І таким моє уявлення було б завжди, якби не ця книжечка Грабовського.
З самого серця словами
З самого серця словами…
Порожня розбита , як чашка без ручки…
«Я одинока як ніколи»
«Я потопаю, я не хочу вгору»
Після прочитання збірки і під час було одне бажання, обняти авторку… Вона поділилась своїми емоціями і переживаннями.
Навіть вірш памʼятка про котика мене розчулив)
А неймовірним є те, що авторка ділиться реальними фото під віршами, і котика і бабусі, тепер памʼять про них буде для всіх.
Також вірш «я не люблю зиму» ну прям і мої думки теж)
#
Майстерність фіксації моменту
Нещодавно я прочитав «Закладку» Дмитра Лазуткіна і хочу сказати, що у мене взагалі не було відчуття, що я читаю звичайну поетичну збірку. Для мене цей текст став чимось на кшталт кардіограми, де кожен зубець - це або різкий спалах адреналіну, або раптове занурення в глуху, щемку тишу. Назва книги неймовірно влучна, адже закладка - це завжди про зупинку, про зафіксований момент, на який ти обов'язково маєш повернутися після довгої паузи.
Любов і влада.
Роман у віршах передає унікальність римованого тексту, і навіть, мабуть, є доторком до тієї епохи, адже саме тоді так високо цінувалася поезія, освіта та майстерність володіння словом. Солідне видання книги зачаровує з першого погляду колоритним оформленням обкладинки і створює бажання поселити цю книгу у власній домашній бібліотеці. ''Любов і влада'' - це ще одна можливість пригадати події історичної епохи життя Роксолани.
Самсон
Ще одна поема з ранньої творчості неперевершеної Лесі Українки. «Самсон» - коротка і в той же час багатообіцяюча назва. Твір написано в любому для поетеси селі Колодяжному на Волині, коли дівчині було всього 17. Надруковано ж чотири роки потому, у 1892-му. В принципі непогано, але з огляду лише на вік авторки. Як і в «Русалці», є багато питань до ритміки, троп і фігур, десь такту не дотримано, десь надто багато дієслівних рим. Та й сама назва не інтригує, бо освічений читач, знайомий із історією та міфологією ізраїльського народу, одразу здогадається, якою буде кінцівка.
#
Ідеальний емоційний детокс
Коли я вперше взяв до рук збірку «Дітям» Богдана-Ігоря Антонича, то очікував побачити типову дитячу класику - щось просте, повчальне і злегка наївне. Натомість я натрапив на справжній поетичний портал, який миттєво повернув мене в дитинство, але не деструктивно-ностальгічно, а через абсолютне перезавантаження сприйняття. Антонич для мене - це не просто поет, це якийсь лісовий маг, що вміє розмовляти мовою дерев і вітру. У цих віршах я не відчув жодної фальші чи намагання автора «спуститися» до рівня дитини.
#
Фундамент нашого коріння
Уявіть собі таку картину: людина багато років живе, формує свій стиль і заробляє визнання в одній мовній координаті. А потім - раз. Свідомо робить крок убік і повністю змінює оптику. «Знаки і знади» Наталії Бельченко - це саме такий злам. Технічно це її восьма книжка, але насправді - перша, написана українською. І, повірте, це історія зовсім не про данину трендам. Це дуже глибока, майже хірургічна екскавація власного коріння. Читаєш ... і місцями мурахи йдуть від того, наскільки це оголено.
#
Не просто віршики і не просто загадки
Здавалося б, ну про що тут взагалі писати рецензію? Це ж просто віршики, щоб діти не побилися, поки ділять ролі в піжмурках. Але насправді цей текст зовсім не макулатура для садочка, а перший тренажер для мозку.
#
Його дух, що тіло рве до бою
"Вони" взяли живого, злого, хронічно втомленого чоловіка з мозолями на руках, залили його глухою бронзою і змусили покоління за поколінням завчати рядки знаменитого "Гімну", ніби якусь мертву, вихолощену латину. Але коли ти день у день виходиш до дошки пояснювати, як працюють закони і як ламаються епохи, ти спинним мозком відчуваєш: справжня історія ніколи не робиться в білих рукавичках. Вона робиться кайлом. Вона пробиває собі шлях крізь камінь, брехню і кров.