Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок
Наталія Білоус поряд з Наталією Яковенко та Оленою Русиною є одними з небагатьох серйозних науковиць, що досліджують період Великого князівства Литовського й зокрема запровадження Магдебурзького права. Нагадаю, що це право на самоврядування, яке прийшло на українські землі із Німеччини. Першими містами, де було проголошено це право, були західноукраїнські. В Києві Магдебурзьке право було запроваджено наприкінці 15 століття. У монографії розглянуто конкретну реалізацію цього права на прикладі Києва.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Доволі скрупульозне дослідження зі звичаєвого цивільного права українців, підготовлене шляхом залучення широкої джерельної бази, зокрема архівних матеріалів, фольклору, етнографічних даних. Особливо цікавими є роздуми на тему інституту приймацтва і ролі жінки в українській родині. Монографія логічно структурована. До історіографічного та джерельного опису жодних зауважень немає. Книга розрахована на вузьке коло спеціалістів цивільного права, істориків періоду 19 - початку 20 століття, етнографів. Пересічному читачеві дослідження може здатися нудним та надто складним для читання та аналізу.
вподобати
0 користувачів вподобало.
4.5
Середня: 4.5 (2 оцінок)

Необхідні речі

моторошний психологічний експеримент, що доводить: щоб знищити світ, не потрібна магія, достатньо лише показати людині її найпотаємніші бажання. У тихому Касл-Році з'являється незнайомець — витончений і загадковий Ліланд Ґонт, що відкриває антикварну крамницю. Він — не продавець, а диригент людських пороків, що пропонує своїм клієнтам саме те, про що вони мріяли. Ціна — сміховинна, але плата — не гроші, а згубний вчинок проти іншого мешканця міста. Кожен артефакт у його крамниці — це скриня Пандори, що вивільняє не гнів богів, а особисте пекло людини.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Клуб «Мефісто»

Ця книга веде читача за тонкий кордон, де логіка криміналіста зустрічається з окультним жахом, і ставить питання: чи може зло мати обличчя, але не людську природу? Бостон стає ареною для серії вбивств, що здаються висіченими з давніх трактатів про демонологію. Жертви — не просто тіла, а криваві послання, а кожен слід — підпис зла, яке не вписується в жоден поліцейський протокол. Розслідування заводить детектива Ріццолі та патологоанатома Айлз до таємного товариства, «Клубу Мефісто», чиї члени вважають, що демони є реальними.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Дуже сильний твір, який нікого не залишить байдужим. Безглуздя війни, яке призводить до жахливих наслідків, жорстокість та дитяча невинність, світ по обидва боки барикад... Безліч питань, які залишаються без відповіді. Війна показана очима невинних дітей-однолітків- німецького хлопчика Бруно та єврейського Шмуля. Їм лише по 8 років, їх дитячі серця щирі та добрі. Ці чисті дитячі душі не розуміють до кінця жорстокості дорослого світу. Чому приналежність до певної раси має розділяти паркан з колючим дротом? Для дітей не існує цього поділу, вони-друзі, а не вороги.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

П'ятнадцятирічний капітан

суворий урок долі, що перетворює підлітка на лідера, щоб перевірити, чи може людина стати справжнім капітаном власного життя. Дік Сенд, сирота, що здобуває досвід на борту китобійного судна «Пілігрим». Коли трагічна випадковість забирає життя всієї команди, він, п’ятнадцятирічний юнга, змушений взяти на себе командування «ковчегом», що несе життя. Це не просто морський рейс, а хрещення вогнем і водою, що робить з хлопчика справжнього чоловіка. Він є втіленням сили духу та винахідливості, що протистоїть стихіям. Пригода має дві сторони.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Читаєш Василя Симоненка - і завжди замислюєшся про його талант і про те, як рано обірвалося життя цього геніального поета. В його творах знаходимо безліч мотивів: «Ти знаєш, що ти людина?» - про високе слово Людина, бути людиною не просто, треба відповідати моральним критеріям. «Лебеді материнства» - про материнську любов, яка оберігає сина всюди, й паралельно з цим про любов до Батьківщини, адже «вибрати не можна тільки Батьківщину». А скільки патріотизму у фразі: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю».
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Ігри спадкоємців

Айворі, дівчина-загадка, що, мов попелюшка з підворіття, раптово стає власницею мільярдного статку. Це спадщина від незнайомця, ексцентричного мільярдера Готорна, який написав заповіт не на папері, а в серці свого маєтку, наповненого шифрами й пастками. Її прибуття — це не лише зміна долі, а й сигнал до початку фінальної, найнебезпечнішої гри, в якій головний приз — не гроші, а відповіді. Маєток Готорнів — це не просто місце дії, а живий лабіринт, що дихає історіями й секретами. А його головні мешканці — четверо харизматичних онуків, яких Тобіас позбавив спадку.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Уславлення запорозького козацтва, однак в той же час негативне ставлення до поляків, - таким є ідея твору. Можна по-різному оцінювати політичний підтекст «Тараса Бульби», адже без дозволу цензури у Російській імперії книги не видавалися. Однак очевидним є те, що Микола Гоголь уславлює відданість своєму народові та зневажає зраду. Це яскраво видно на прикладі синів Тараса Бульби - Остапа та Андрія. Остап до останнього подиху захищає інтереси козацтва, а от Андрій переходить на бік поляків через кохання до панночки.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Остання камелія

елегантна подорож у сад таємниць, де кожен кущ і кожен камінь зберігають шепіт минулого. Це заплутана сага, що, мов павутиння, сплітає дві епохи, доводячи, що найбільші секрети історії часто загорнуті в пелюстки квітів. У самому серці роману — Ллейтон-Парк, що є не просто місцем, а живим примарою, чий сад з рідкісними камеліями стає німим свідком великих почуттів і зради. Кожна квітка в цьому саду — це символ, а «Остання камелія» — останній акорд трагедії.

вподобати
0 користувачів вподобало.